Не може бути‚ щоб за арештованим 8 березня „генералом“ Володимиром Рубаном не потягнувся довгий ланцюжок і не привів до розгалуженої підпільної мережі путінської аґентури‚ метою якої є пролляти кров‚ посіяти загальний хаос‚ страх і цим відкрити дорогу до введення в Україну „мироносних“ російських військ.
Першою ланочкою у цьому ланцюжу виявилася народний депутат‚ Герой України Надія Савченко. Коли Шевченківський районний суд Києва 15 березня оприлюднив на адресу В. Рубана підозру у плянуванні терористичного акту і намірі повалити державний лад в Україні‚ Н. Савченко кинулася захищати спільника‚ намагаючись взяти В. Рубана на поруки.
Того ж дня Генеральний прокурор Юрій Луценко прийшов у Верховну Раду з сенсаційним оскарженням: Н. Савченко особисто готувала терористичний акт у сесійній залі парляменту‚ „плянуючи знищити ґранатами дві ложі – урядову і посадову‚ мінометами зруйнувати баню будинку Верховної Ради й автоматним вогнем добивати тих‚ хто залишився живий“. У спеціяльному поданні Ю. Луценка парляментові йшлося про арешт Н. Савченко і притягнення її до кримінальної відповідальности. Це вчинили депутати негайно – вивели Н. Савченко зі складу парляментського Комітету з питань національної безпеки і оборони‚ таким чином позбавляючи її доступу до державних таємниць. За це рішення проголосували „Бльок Петра Порошенка“‚ фракції Радикальної партії‚ „Самопомочі“ і значна частина депутатів від „Батьківщини“. Не віддали своїх голосів „Опозиційний бльок“‚ депутатські групи „Відродження“ і „Воля народу“.
Після голосування Н. Савченко силоміць вивели з сесійної залі – за підозрою‚ що в своїй торбині вона тримає револьвер і дві бойові ґранати й готова привести їх у дію.
Далі цей політично-диверсійний сюжет неймовірно заплутується‚ викликаючи в українському суспільстві діяметрально протилежні припущення й оцінки. 20 березня Н. Савченко під час зустрічі з журналістами заявила‚ що довідалася від Андрія Таранова‚ одного з чільних працівників Президентської адміністрації‚ нібито Президент Петро Порошенко видав наказ фізично ліквідувати її як непідкупну опозиціонерку. А. Таранова‚ вважає Н. Савченко‚ за це й убили. Та знайшлися чесні люди‚ котрі й удруге попередили її про заплянований замах на неї‚ й тому їй нічого не залишилося‚ як вдатися до хитрої політичної провокації – ввійти у змову з людьми‚ які дістали наказ її знищити: виявилося‚ що саме вони Надіїними руками хотіли здійснити в Україні державний переворот. Отож вона вела конспіративні розмови про організування терактів‚ аби ввести в оману владу – і осміяти вищих керівників держави. А насправді‚ мовляв‚ ніколи не кинула б ґранати у Верховній Раді‚ якби там були невинні люди.
„Мені було дуже важливо, щоб у це повірили. Для того, щоб влада зрозуміла, що вона також смертна. Це не теракт, це політична провокація. Все, що відбувається у цих стінах Верховної Ради – це теорія абсурду. Мені було важливо, щоб вони виставили себе на такому смішному рівні, у таких смішних фарбах, особливо перед европейськими політиками“‚ – сказала перед журналістами Н. Савченко.
Ледве чи у детективному романі прочитаєш щось подібне.
А наступного дня 21 березня‚ радник Міністерства внутрішніх справ Антон Геращенко оприлюднив текст подання Генеральної прокуратури на арешт Н. Савченко. З цього документу випливає‚ що вона за невстановлених обставин познайомилася з керівником Всеукраїнської громадської організації „Офіцерський корпус“ В. Рубаном, який, позиціонуючи себе як людину‚ залучену до процесу обміну полоненими, реґулярно відвідував окуповані території.
Під час цих поїздок В. Рубан близько зійшовся з керівниками донецьких терористів Олександром Захарченком та Олександром Тимофєєвим. Н. Савченко не пізніше 20 листопада 2017 року вступила у змову з В. Рубаном, О. Захарченком, О. Тимофєєвим та іншими особами, з метою насильницького повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, сказано в тексті.
Більш ніж ймовірно‚ що нитка змови приведе й до зв’язку Н. Савченко – через її тісну дужбу з „генералом“ В. Рубаном – з Віктором Медведчуком‚ кумом кремлівського вождя. Тому що В. Рубан був активним членом Медведчукового антиукраїнського „Українського вибору“.
На допиті в Службі безпеки України Н. Савченко звинуватила українську владу у злочинах проти Майдану і в розв’язанні війни на Донбасі‚ тобто повторила інсинуації російської пропаґанди. А після допиту вже насправді закликала українців до збройного перевороту в країні. Гідне жалю роздвоєння особистости.
І тепер суспільство не знає‚ що думати про це все і що насправді ховається за оприлюдненою і вкрай суперечливою інформацією. В народі далеко не всі вірять‚ що Герой України Н. Савченко справді готувала збройний переворот. Навіть політичні аналітики пишуть‚ що в цій історії вчувається бажання владної верхівки „попіаритися“: мовляв‚ ми вкрай пильні і є надійними ґарантами безпеки в державі.
Наприклад‚ чому заарештування В. Рубана мало вигляд театральної вистави? Чи не логічніше було спокійно вистежити відразу всю диверсійну мережу в Україні?
Так само не до кінця зрозуміла реакція київської влади на діяльність Н. Савченко. З одного боку‚ ця діяльність очевидно антиукраїнська. Таких Надій і Рабиновичів, російських маріонеток, досить в кожній европейській державі‚ – пише політолог Михайло Басараб. – Москва діє в Україні через неадекватних людей‚ котрі самою присутністю у політичному процесі спричиняють несерйозне ставлення до політики, підривають довіру до держави. У випадку терактів не Надія Савченко мала кидати ґранати чи стріляти. У неї інша роля. Ми пам’ятаємо фотографії з нею на вулиці Грушевського під час Революції Гідности. Вона була провокатором у юрбі протестувальників. Коли треба було, ховалася за „беркутівців”.
„Розслідування треба було проводити в закритому режимі. Бо піар з боку Генеральної прокуратури може стати стартом для Надії Савченко у президентській кампанії. Вона не втікатиме. З задоволенням піде в тюрму — це працюватиме на її рейтинґ“‚ – припускає політолог Олександер Кочетков.
„Що ж отримала Адміністрація Президента Порошенка від цієї акції? – пише у „Дзеркалі тижня“ відомий військовий експерт Станіслав Речинський. – Як завжди‚ абсолютно протилежний очікуванням результат. Савченко стала зіркою телеетерів і, схоже, отримала деяку підтримку публіки. У разі суду ця підтримка цілком може виллятися в акції масового протесту. А Савченко може стати підтриманим масами політв’язнем. Взагалі Адміністрація Президента з дивовижним мистецтвом перетворює незначні фігури в серйозних супротивників. Так було з забутим, але „вчасно“ реанімованим Михайлом Саакашвілі. Те ж відбувається і з Савченко. Політик з нульовою популярністю, обмеженими ораторськими і розумовими здібностями нині цілком може стати тим детонатором, який підірве ситуацію. Попит саме на таку критиканську риторику зараз дуже високий. Ступінь суспільної недовіри до влади така, що навіть не дуже досвідчений і розумний, але різкий у висловлюваннях політик може сприйматися як потенційний провідник протесту“.
Нагадаємо нашим читачам деякі подробиці з біографії Н. Савченко. Вона перебувала в російському ув’язненні 709 днів. У червні 2014 року її захопили бойовики неподалік міста Щастя на Луганщині. Слідство в Росії звинуватило її в убивстві російських журналістів і „незаконному перетині кордону”. Російський суд засудив її до 22 років позбавлення волі. В Україну повернулася 25 травня позаторік. Її обміняли на затриманих під Щастям російських військових розвідників Євгена Єрофєєва й Олександра Александрова. Президент П. Порошенко вручив їй орден „Золота Зірка“ і присвоїв звання Героя України. Н. Савченко була першою у списку партії „Батьківщина“ на позачергових виборах до Верховної Ради у листопаді 2014 року. У грудні 2016 року її виключили з фракції. Перед цим вона зустрілася в Мінську з ватажками Донецької і Луганської „народних республік“ О. Захарченком та Ігорем Плотницьким.
22 березня Генеральний прокурор Ю. Луценко представив на засіданні Реґляментного комітету Верховної Ради факти‚ що доводять наміри Н. Савченко вчинити терористичний акт в столиці і повалити нинішній конституційний лад в країні. Того ж дня депутати більшістю голосів підтримали рішення Комітету про притягнення Н. Савченко до кримінальної відповідальности і дали дозвіл на її арешт.
Вже в слідчому ізляторі вона запевнила: „Якщо залишусь у в’язниці, то доведу народові, що я герой. Від завтрашнього дня починаю голодування. Пройду весь цей шлях, який пройшла у Росії, коли мене катував ворог. Не зійду з цього шляху, коли буде катувати свій“.
Стежмо за дальшим развитком подій. На жаль‚ вони стають все складнішими і непередбачнішими.