14 листопада, 2019

Дослідниця розповіла про мистця Василя Курилика

Члени Осередку НТШ у Монреалі разом з доповідачкою (зліва): Роман Гаврилюк, Орест Сушко, Ніна Гаврилюк, Юрій Мончак, Галина Кришталь, Леся Чехут, Христина Береговська, Мирослава Цап, Люба Жук, Іриней Жук, Леся Качор-Гаврилюк, Радослав Жук.

МОНРЕАЛЬ. – 20 жовтня в  Монреальському осередку Наукового Товариства ім. Шевченка відбулася доповідь Христини Береговської, в минулому директорки Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської обласної державної адміністрації, а тепер викладача і докторантки Львівської національної академії мистецтв. Вона працює в ділянці мистецтва української діяспори. Надзвичайно активна у своїх пошуках, вона здійснила багато подорожей по світу, щоб поділитися здобутими знаннями на сторінках виданих книг.

На увагу заслуговує видана нею  в 2018 році книга „Страсті Христові“, присвячена одному з аспектів творчости мистця Василя Курилика, а саме художньому зображенню опису страстей Христових за Євангелією від Матвія.

Творчість В. Курилика на загал є знаною серед українців у Канаді.  Про цього видатного мистця, одного з найкращих малярів Канади, написано чимало книг. Однак Україна щойно відкриває для себе непересічного українця з діяспори. Пізання творчости В. Курилика стало тепер ще більш можливим завдяки науковим дослідженням та публікаціям  Х. Береговської.

Треба згадати, що її книзі про В. Курилика передувала монографія про українського маляра, графіка, іконописця, поета та перекладача Святослава Гординського (книга вийшла  у Львові 2017 року).

Х. Береговська в Монреалі поділилася мотивами, які спонукали її зацікавитися творчістю В. Курилика. Основним з них була зустріч з вояками, для яких вона читала лекцію про мистецтво під час Великого Посту, тому тема „Страстей Христових“ була дуже на часі. Від неї й розпочала свою лекцію Х. Береговська, вплітаючи в неї важливі факти з життя В. Курилика. Розповідь так зацікавила військових, що на завершення з їхнього боку прозвучало прохання до доповідачки написати про В. Курилика книжку, щоб якомога більше людей могло пізнати цю надзвичайну постать.

За словами Х. Береговської, військові, які сьогодні захищають Україну, побачили в В. Куриликові героя, потужною зброєю якого було мистецтво. Ось ця зустріч з військовими стала поштовхом до досліджень життя та творчости В. Курилика, а увінчалася виданням першої в Україні книги про В. Курилика.

Доповідачка в Монреалі представила своє власне бачення деяких віхових фактів з життя мистця: згадала про його постійну жагу до малювання, а водночас заборону це робити з боку батька; про навчання, яке давалося йому важко; про напружені відносини з мамою; про причини втрати віри і повернення до неї; про важкі миті пережиті в Мексико, які однак принесли йому розуміння, що в картинах найважливішим має бути зміст і послання.

Х. Береговська розповідала також й про те, що на початку 1950-их років В. Курилик поїхав до Англії. Маючи дуже слабкий зір, він вірив в те, що лише там зможе вилікуватися. Крім того, він хотів навчатися в Королівській академії мистецтв. Три рази він проводив там виставки своїх творів. Цікавим був той факт, що „арт-терапію“, як метод лікування мистецтвом серйозних психічних розладів, вперше застосував саме В. Курилик, коли перебував на лікуванні в англійському шпиталі. До сьогодні ця терапія працює і рятує багатьох так, як врятувала В. Курилика.

Після повернення з Англії до Канади в 1959 році і до кінця життя (1977) він провів 44 персональні і 34 групові виставки. Поїздка до Індії в 1969 році зродила в ньому ідею намалювати всі національні групи, які творять багатокультурне канадське суспільство, що він і здійснив.

На думку Х. Береговської, В. Курилик – єдиний, хто у своїх творах чітко підкреслював національну, етнічну, соціяльну та релігійну ідентичність. То ж не дивує факт, що його визнано народним мистцем Канади. Він також єдиний, хто малював дітей різних національностей, адже кожна дитина – як вважав – має своє походження. Деякі свої картини В. Курилик адресував власне дітям.

Як підкреслював сам мистець, свій талант він завдячував Богові і ним намагався Йому служити. Зображення Христа було часто присутнє в його картинах. Свою місію він бачив в тому, щоб „зрушити духовну апатію людей, заколихану матеріялізмом“. Оскільки мистецтво понадчасове, місія В. Курилика продовжується й у сьогоденні.

Коментарі закриті.