КАНІВ‚ Черкаська область. – 7 березня у Каневі відбулась традиційна VI проща Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). Цього року вшанувати Тараса Шевченка на Тарасову гору прибули кілька сотень представників церковних громад з Києва, а також з Київщини‚ Черкащини та Вінниччини.
Перед сходженням до меморіялу Кобзаря, усі взяли участь в урочистій Архиєрейській Літургії та Панахиді за упокій душі Т. Шевченка й всіх тих, хто віддав своє життя у боротьбі за свободу і незалежність України. Службу очолив Протосинкел Київської Архиєпархії Єпископ-помічник Йосип Мілян, незмінний учасник та надхненник цієї духовної акції.
Церковна служба відбулася, як і в попередні роки, у православному храмі Покрови Пресвятої Богородиці, яку ще називають Тарасовою церквою, адже вона розташована поблизу меморіялу поета в історичному канівському урочищі Монастирок. Саме у такій духовній єдності вірних Православної Церкви України і УГКЦ вбачається виконання одного з безсмертних Шевченкових заповітів: „А всім нам вкупі на землі єдиномисліє подай і братолюбіє пошли“.
Вражав яскравий родинний характер прощі‚ коли разом з людьми поважного віку приїхало багато молоді, а з батьками були і їхні ще зовсім малі діти.
Віруючі УГКЦ, більшість громад якої, як відомо, традиційно знаходиться на теренах західної України, з особливою повагою і любов’ю ставяться до Т. Шевченка і вважають його своїм національним героєм, а часто і найвищим авторитетом та порадником у складних життєвих ситуаціях.
Панахиду біля могили Тараса Шевченка служить Владика Йосип Мілян. (Фото: Олександр Костирко)
Свідченням тому є й найбільша кількість пам’ятників українському генієві саме у Львівській, Івано-Франківській і Тернопільській областях, присутність його імени у найменуваннях населених пунктів цих історичних земель, знання мешканцями його творів та широка палітра мистецьких творів і народної творчости, присвячених Великому Кобзареві.
Після Літургії усі разом піднялись на Тарасову гору, де поклали квіти до пам’ятника поетові, помолились спільною молитвою біля його могили та разом‚ як одна велика родина, спільно з хором церкви св. Миколая, що на Аскольдовій могилі у Києві, заспівали Шевченків „Заповіт“, „Думи мої, думи мої“ та інші усіма улюблені пісні.
На завершення своєї прощі до Канева гості оглянули експозицію музею і нові художні виставки, підготовлені працівниками Шевченківського національного заповідника до Шевченківського березня і надхненні позитивною енерґетикою Тарасової гори поїхали додому, щоб наступного року знову відвідати це унікальне місце сили і єднання українців довкола Т. Шевченка.