Від 16 травня в російській тюрмі голодує український кінорежисер Олег Сенцов. Він помре‚ якщо світ не повстане і не отямить кремлівського деспота. Каґебіст Володимир Путін дуже сподівався зламати в’язня‚ змусити зректися власних переконань‚ зректися України. 42-річний мистець воліє вмерти‚ а не зрадити.
Понад 130 діячів російської науки і культури підписалися під спільним зверненням журналістської Асоціяції „Свободноє слово“‚ Санкт-Петербурзького ПЕН-клюбу і „Вольного історічєского общєства“ з закликом випустити видатного українця на волю. Серед авторів звернення – лавреат Нобелівської нагороди Світлана Алексієвич‚ відомі російські режисери Олександер Сокуров‚ Андрій Зв’яґінцев‚ Олексій Ґерман-молодший‚ письменниця Людмила Улицька‚ поет Лев Оборин‚ лінґвіст Олексій Ґіппіус‚ літературознавець Олександер Лавров. „Смерть Олега Синцова стане ганьбою для Росії і назавжди заплямує тих‚ хто міг врятувати його‚ але не врятував“‚ – говориться у цьому документі людської чести і шляхетности.
Ще раніше‚ влітку 2014 року‚ вдразу після заарештування О. Сенцова‚ його звільнення вимагали від В. Путіна славнозвісні члени Европейської кіноакадемії – Педро Альмодовар‚ Аккі Каурісмякі‚ Даніель Ольбрихський‚ Фолькер Шльондорф‚ Бела Тарр‚ Бертран Таварньє. Анджей Вайда‚ Вім Вендерс‚ Кшиштоф Зануссі та інші режисери‚ продюсери й аристи.
І це той випадок‚ коли на всю силу повинен прозвучати голос світового українства‚ зокрема наших громад в Америці і Канади. Так було вже не один раз. Від кінця 1960-их років‚ упродовж 1970-их і 1980-их жодне число „Свободи“ і „The Ukrainian Weekly“ не вийшло без нагадування про дисидентів в СРСР‚ про арешти правозахисників‚ членів Української Гельсінкської Групи та Ініціятивної групи відродження Української Греко-Католицької Церкви‚ національно свідомої інтеліґенції‚ про знущання над ними в тюрмах і концтаборах‚ про мученицьку смерть прекрасних синів і дочок України.
Сьогодні‚ як і тоді‚ є кому в нашому середовищі рішуче виступити на порятунок безневинної жертви путінського свавілля – українця‚ в якому так яскраво поєднався великий кінематографічний і літературний талант з незламним духом і кришталевою душевною чистотою. Треба тільки‚ щоб ще було єдине‚ соборне наше слово – від Світового Конґресу Українців‚ Українського Конґресового Комітету Америки‚ Українського Народного Союзу‚ Союзу Українок Америки‚ від україномовних газет‚ від Радіо „Свобода“ та „Голос Америки“. У цих структурах є особистості‚ здатні звернути уваги Конґресу США і Білого Дому на вандалім путінського режиму щодо О. Сенцова
Тут ще така проблема – в О. Сенцовa хворе серце і ревматизм суглобів‚ тому тепер треба діяти дуже швидко. Вдома на батька чекають двоє неповнолітніх дітей. За чотири роки ув’язнення Генерально консульство України в Москві не отримало жодного дозволу на відвідування О. Сенцова й іншого українського бранця‚ Олександра Кольченка‚ – на тій нахабній брехні‚ нібито вони є громадянами Росії‚ отож українська сторона не має до них жодного стосунку.
О. Сенцов народився 13 липня 1976 року у Симферополі. Навчаючись у Київському національному економічному університеті‚ водночас захопився кіномистецтвом. Першою його пробою був короткий фільм за твором Дейвида Селінджера „Добре ловиться рибка-бананка“.
А за перші два повноцінні кінотвори‚ „Гамер“ і „Носоріг“ режисер був удостоєний високої Національної ногороди ім. Тараса Шевченка. Є також автором книжки оповідань.
Під час Революції Гідности він був її активним учасником. У травні 2012 року російські окупанти в Криму заарештували О. Сенцова‚ Генадія Афанасьєва‚ Олексія Чорнія та О. Кольченка‚ а в серпні 2015 року російський суд засудив О. Сенцова до 20 років тюрми – за нібито намір влаштувати терористичні акції в Симферополі.
На жаль‚ боротьба за свободу і життя О. Сенцова ще не набула потрібного міжнародного маштабу. За Надію Савченко світ боровся значно активніше‚ та й В. Путінові вона не була потрібна в тюрмі – з далекосажним прицілом він зробив це звільнення мовби заслугою свого київського кума Віктора Медведчука‚ сприяючи поверненню цього шкідника в українську політику. З О. Сенцовим так не вийде. Оголошуючи безтермінову голодівку‚ він висунув вимогу звільнити 64 українських політв’язнів в Росії‚ не вимагаючи при цьому власного звільнення. Чи В. Путін зважить на цю самопожертву мужнього українця? Що для Москви людське життя – добре знаємо. Хібащо вся Росії стане перед Кремлем з іменем Олега Сенцова на устах.
Але вся Україна повинна це зробити. Не можна допустити‚ аби про О. Сенцова ми говорили в минулому часі: він був… Тому нестерпно тажко читати ці слова відомого в Україіні політичного мислителя Валентина Бушанського:
„Олег Сенцов – ідеаліст, у найгіршому значенні цього слова. Живучи в Україні, про яку ми все знаємо, він вірив, що в цій країні можна писати сценарії і творити кінофільми: і він це робив. Він вірив, що в цій країні, враженій апатією та меркантильністю, є сенс писати оповідання та романи: і він писав. Він вірив, що в цієї країни є майбутнє, а народ цієї країни здатен на диво – вирватися з тенет пострадянської архаїки й жити не на цвинтарі ілюзій, а суголосно з цивілізованим світом: і він брав участь у Майдані. Він вірив, що в супереч волі продажних політиканів, які закликали „не піддаватись на провокації“, можна врятувати і Крим, і честь цієї країни: і він організовував у Симферополі акції на підтримку єдности України. Тоді, в 2014 році, Сенцов був не потрібен українській владі й небезпечний для російських окупантів: арешт, фальсифіковані звинувачення, вирок – 20 років ув’язнення. Його не обміняли, за нього не боролись, його покинули. Він залишився сам…“.
Люди добрі‚ зробіть так‚ щоб ці гіркі слова можна було спростувати!