Щорічно в Україні від домашнього насильства, за підрахунками Інституту демографії та соціяльних досліджень, помирають 1,500 жінок. Крім того, понад 3 млн. дітей в Україні щороку спостерігають за актами насильства у сім’ї або є їхніми вимушеними учасниками. Діти скривджених матерів у шість разів частіше намагаються накласти на себе руки. Половина з них схильна до зловживання наркотиками й алькоголем. Майже усі матері, які зазнали насильства, народили хворих. Загалом, майже 70 відс. жінок піддаються різним формам знущань і принижень. За даними Міністерства внутрішніх справ України чверть тяжких насильницьких злочинів відбуваються в родинах.
7 грудня 2017 року Верховна Рада України ухвалила закон про запобігання домашньому насильству. Відтепер домашнім насильством в Україні буде вважатися умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо теперішнього чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває чи перебував у сімейних або близьких до них відносинах, що не спричинило тяжких наслідків. Відповідальність за акти будь-якого насильства в сім’ї тепер буде існувати у вигляді громадських робіт на термін від 150 до 240 годин, або арештом на термін до шести місяців, чи обмеженням волі до п’яти років або позбавленням волі на той самий термін.
Закон, здавалося б, вирішує споконвічну проблему домашнього насильства. Проте, важко уявити, що відтепер, перш ніж підняти руку на свою жінку, чоловік згадає Кримінальний кодекс. І подумає про те, що за насильство буде покараний. Українці живуть за принципом „Не впіймали — не злодій“. Ще одним новим збудником домашнього насилля експерти називають військові дії на сході України, після початку якого рівень такого насильства суттєво зріс.
Домашнє насильство — це не просто „домашня“ проблема, з якою потрібно розібратися у тісному сімейному колі, за зачиненими дверима і двометровим парканом. Ця проблема давно вийшла з дому, перетнула всі кордони, стала міжнародною. І з нею потрібно не просто боротися. Усі побої, крики і шантажування потрібно попереджати, залучати неурядові організації, медичні та соціяльні інституції, розробляти освітні програми, спрямовані на виховання нетерпимости до будь-яких проявів насильства.
Закон про домашнє насильство схвалений минулого року. Але впродовж останніх тижнів з інформаційних добірок не зникли вістки про масові вбивства дружин. У місті Броди Львівської області 20 квітня 53-річний чоловік вбив свою 45-річну дружину. У селі Іванів на Вінничині 22 березня 53-річний Володимир Рудяк через ревнощі убив свою дружину Людмилу. На Київщині у селі Мотовилівка 44-річна жінка повідомила чоловікові про намір піти від нього, після чого 46-річний глава сім`ї схопив кухонного ножа та наніс їй смертельний удар в груди.
Бережімо українських жінок від насильства!