Час‚ у зв’язку з війною в Україні‚ не йде‚ а летить‚ не встигаємо зосередитися на свіжій події‚ як увагу вже перебирає на себе інша‚ „пазли“ блискавичних інтернетних повідомлень мигтять перед очима‚ а скласти їх в ясну‚ завершену картину не вдається. Тим більше – передбачити завтрашній день. А спосіб є. Людське життя є наукою тому‚ що в ньому є вчорашній день і вчоршній досвід. Історія справді є навчителькою‚ особливо тоді‚ коли сутнісно‚ хоч і в цілком нових умовах‚ повторюється.
Маємо добру нагоду переконатись. Наближаємося до 130-річчя нашої „Свободи“‚ а вона була безпомильним дзеркалом усього того‚ що переживали українці і в західних діяспорах‚ і в Україні. Зокрема обставини перед Другою світовою війною. Наприклад‚ щоб зрозуміти абсолютну істинність визначення путінської Росії як держави фашистської‚ досить прочитати „свободівські“ тексти‚ що стосуються осені 1938 року‚ тобто періоду перед гітлерівською анексією чеських Судетів.
„Свобода“‚ 12 вересня: „…Гітлер виголосив промову‚ в якій твердо підкреслив‚ що Німеччина буде йти далі до своєї цілі. Німецькі газети розвинули аґітацію за те‚ щоб домагатися від Чехословаччини плебісциту…“. Це не нагадує нам „плебісциту“ у Криму в 2004-му?
„Свобода“‚ 14 вересня: „…у Нюремберзькій промові Гітлер підкреслив‚ що Німеччина нині сильна і не позволить нікому гнобити тих німців‚ які поза кордонами Німеччини“. Не нагадує обіцянки Путіна захищати російськомовне населення поза Росією?
„Свобода“‚ 16 вересня: „Бритійський премієр Чемберлейн згодився поїхати до Гітлера і безпосередньою особистою розмовою схилити його до мирного полагодження судетського питання… Урядові круги запевнюють‚ що Чемберлейн не повіз з собою до Гітлера ніяких планів розв’язки‚ а просто буде апелювати до нього‚ щоб він був більш поміркований. Інші говорять‚ що Чемберлейн згодиться на плебісцит судетських німців‚ що буде рівнозначне з віданням Судетів Німеччині…“. Не нагадує про таке ж немудре бажання европейських політиків „зберегти обличчя“ Путінові?
„Свобода“‚ 23 вересня: „…В Англії замітно психічну переміну. Газети перестають хвалити Чемберлейна‚ а натомість дають великий розголос промові Ідена‚ який є проти політики уступок‚ а за опір. Також газети дають багато місця промовам Вінстона Черчилля‚ який є подібних поглядів‚ що й Іден. Англійська публічна опінія починає переконуватися‚ що війна таки мусить бути‚ а те‚ що тепер робить Чемберлейн, тільки війну відсуває‚ але світ не успокоює…“.
„Свобода“‚ 1 жовтня: „…Чотири премієри‚ Чемберлейн‚ Деладіє‚ Гітлер і Мусолліні‚ підписали в Мюнхені мировий договір‚ на основі якого в мирний спосіб мається полагодити судетське питання…“. Насправді‚ добре знаємо‚ мюнхенська змова відкрила Гітлерові двері до загарбання Европи та інших країн світу.
„Свобода“‚ 3 жовтня: „…Чемберлейн запевнює‚ що мировий договір у Мюнені заґарантує мир в Европі принаймні на одну ґенерацію. Чемберлейн закликав людей‚ щоб ішли тепер спокійно додому і мали гарний‚ спокійний сон…“. Це нам нічого не нагадує?
Аж кишіло „чемберлейнами“ в Европі‚ Америці‚ та й Україні‚ перед днем 24 лютого 2022 року. Багато було охочих їхати до „мюнхену“ заради „гарного‚ спокійного сну“. Незламний дух нації‚ втілений в українському війську‚ спершу вразив світ‚ відтак збудив його сумління і спонукав подати Україні руку допомоги.
Ексцеси „чемберлейнізму“ ще будуть‚ і навіть там‚ де б бути не мали. Ось свіженький: Незалежна комісія ООН з розслідування порушень в Україні (порушень? не злочинів росіян проти мирного населення?) не знайшла на жахливо понищеній українській землі „доказів геноциду“. То‚ може‚ ООН ще й подякує Путінові за те‚ що він вчинає звичайні вбивства‚ а не геноцид?
Так‚ це правда – радикальним чином змінилося наставлення до України з боку чільних державних діячів Европи. США‚ Британія‚ Франція з Німеччиною нарешті зрозуміли Україну як країну‚ котра швидше загине‚ ніж погодиться на рабство. Така країна заслуговує на допомогу зброєю і фінансами.
І все ж – сумно про це говорити – іспит з історичної науки Захід ще не склав на відмінно. Однією рукою сприяє Україні‚ а другою “ стримує‚ щоб часом Росія не занадто постраждала‚ не розлетілася на друзки. Плакали б‚ мабуть‚ за нею. Адже ж це, крім здавна закоріненого москвофільства, – величезний ринок збуту европейських товарів.
Тим часом якщо людство справді хоче спати „гарно і спокійно“, російська імперія мусить раз і назавжди згинути.