ТОКІО. – Японець Йошінарі Харада останній раз був в Україні у 2005 році, коли брав участь у конґресі Міжнародної асоціяції українознавців, що проходив у Донецьку. Перед тим, протягом 2002-2004 років він стажувався в Києво-Могилянській академії.
А ще раніше вивчав українську мову в Москві, відвідуючи курси в Українському культурному центрі на Арбаті. А почав знайомство із українською мовою із поезії.
Наприкінці 1990-их років, навчаючись в японському університеті іноземних мов, він потрапив на Чернігівщину в складі неурядової організації, що займалася чорнобильськими дітьми, і був помічником головного перекладача. Саме тоді, відвідуючи українські села, він зацікавився українською мовою. І саме тоді йому порадили почитати поезії Ліни Костенко.
Відтоді він став палким поціновувачем української поезії. Йому дуже подобається Леся Українка. Буквально за добу, на моє прохання, зробив переклад вірша „Хто вам сказав, що я слабка“. „Хоча мій переклад більш смисловий, ніж підстрочний, через різницю віршових систем між українською та японською мовами, я постарався, щоб і в японському варіянті залишилося те надхнення, яким наповнений ориґінал автора“, – прокоментував Й. Харада свою роботу.
Загалом, як на мене, він є певним уособленням того, що ми можемо назвати „глибокою і незбагненою японською натурою“. Протягом тижня, крім середи, він працює у Міністерстві охорони здоров’я. Його спеціялізація – робота із архівними матеріялами. Вже багато років він займається пошуками поховань японських військових, загиблих у часи Другої світової війни на теренах колишнього СРСР.
Щосереди він читає лекції з антропології, екологічної етики та культурології. Він переконаний, що коли хочеш пізнати іншу країну, треба заглибитися в її культуру, брати участь у діяльності, пов’язаній із країною, шукати спільний досвід – лише тоді можна знайти щось істинне.
Я запитала, чому він не поїде знову в Україну. І японець відповів, що через роботу не може взяти довгу відпустку і поїхати за кордон. Хоча, мріє. Він каже: „Дома уявляю, думаю, пишу про Україну“. І от вже 20 років продовжує свої дослідження України в Японії.
У його доробку – статті японською мовою про Лесю Українку та Л. Костенко, переклади їхніх поезій. Він є упорядником книги японською про Україну. Зараз він готує доповідь для чергової конференції україністів Японії, де розповідатиме про Тараса Шевченка. Але із найбільшою гордістю він згадує про свій перший есей українською мовою, який був надрукований у збірці Києво-Могилянської академії.
Це були філософські роздуми, які згодом він прочитав на українському радіо. До речі, завдяки тій радіопередачі він познайомився з Маргаритою Довгань, а завдяки їй – ще із багатьма діячами української культури. З тих часів він зберігає номер телефону Сергія Жадана.
Я дуже сподіваюся, що до пенсії Й. Харада все таки відвідає Україну. Він зауважує, що зі студентських часів у нього залишилося багато споминів та матеріялів, які треба опрацювати. А ще він завжди радіє можливості попрактикувати українську мову.
Він буде радий будь-яким контактам з України або із інших країн, де живуть люди, які поділяють його любов до української культури.
Олена Іванчук – другий секретар Посольства України в Японії.