20 червня ООН вшановує Всесвітній день біженців. За даними організації, станом на 14 червня рекордні 110 мільйонів людей у всьому світі були вимушено виселені зі своїх домівок через війни та переслідування.
„Війна Росії проти України, втеча людей з Афганістану і бойові дії в Судані сприяли зростанню загальної кількости біженців до безпрецедентного рівня“, – заявили в Аґентстві ООН у справах біженців.
Голос Америки спробував розібратися, як російська війна вплинула на міґраційну ситуацію у США.
З лютого 2022 року до США в’їхало понад 270 тис. українців. З них майже 130 тис. були прийняті за програмою U4U (Єдність заради України).
Понад 200 тис. американців виступили спонзорами українських громадян саме за цією програмою, – такі дані наводить Департамент внутрішньої безпеки (DHS), що керує цією програмою. Швидкість та відкритість, із якою створювали цю програму для українців, є безпрецедентними для США, стверджує представниця Ради директорів Ukraine Immigration Task Force Ірина Мазур.
„Взагалі міґраційне право, особливо законодавство щодо надання притулку, у США є надзвичайно складним. І те, що зробили для українців, тобто впровадження спеціяльних програм, таких як допуск по паролю і допуск по програмі U4U, це було безпрецедентне рішення. Для інших громадян, інших країн такого ніколи не робили, і не робили з такою швидкістю. Тому сама програма U4U є унікальною. І після неї, власне, також моделювали аналогічні програми для громадян інших країн“, – розповіла І. Мазур.
Уряд США не надав українцям статус біженців. Натомість за цією програмою вони отримали спеціяльний гуманітарний „пароль“ терміном дії на два роки.
Статус біженця дозволяє особі через рік подаватися на „Зелену картку“.
Гуманітарний „пароль“, який мають українці, такої можливості не забезпечує.
Окрім того, вказаний нині термін перебування українців завершується просто у розпал політичних перегонів у США, коли міґраційне питання зазвичай стоїть дуже гостро.
„Що чекає на українців, коли закінчиться дворічний пароль? Насправді це досить спекулятивне питання. Тому що відповіді на нього не має ніхто. З точки зору української держави, українська держава зацікавлена в поверненні своїх громадян.
Тому що після закінчення війни державі потрібні будуть українці, котрі будуть відбудовувати цю державу. Але питання в тому, що для більшости українців цей статус закінчиться через рік, коли у США буде розпал політичної кампанії. Це буде президентська кампанія, це будуть вибори до Конґресу. І міґраційне питання завжди має потужний політичний відтінок. Міґраційним питанням загалом дуже часто спекулюють під час виборчих процесів“, – пояснює І. Мазур.
7 червня в Палаті представників зареєстрували законопроєкт Ukrainian Adjustment Act, який в разі ухвалення передбачає дозвіл українцям з гуманітарним паролем залишитися у США на постійне проживання та отримати „Зелену картку“ (дозвіл на постійне проживання). Авторами цього законопроєкту виступили представники Конґресової групи з підтримки України.
„Наша країна стає кращою завдяки українським еміґрантам. І ми хочемо, щоб вони знали, що у них тут є дім. Їм тут раді. І що люди, які дотримуються закону та роблять внесок в економіку нашої країни та в інші сектори державних послуг, що вони мають можливість залишитися тут“, – заявив у коментарі для Голосу Америки співавтор законопроєкту, конґресмен-республіканець від штату Пенсильванія Браян Фітцпатрик.
Інший співавтор цього документу, конґресмен-демократ від штату Іллінойс Майк Квіґлі наголошує, що полегшення документації для українців допоможе й іншим еміґрантам в США.
„Цей законопроєкт надсилає сигнал про те, ким ми є. Також це має стати прикладом для решти світу, для країн, які намагаються досягти того ж, що й ми. Я думаю, ми також повинні пришвидшити отримання дозволів на роботу. Щоб це відбувалося значно швидше, ніж зараз. У нас є біженці з Афганістану, з Північної Африки, з багатьох інших зон бойових дій. Також у нас є біженці, які тікають від політичної та економічної кризи в Центральній Америці. Коли я зустрічаю цих людей, що вони мені говорять? І це не тільки наші друзі з України, вони всі кажуть: „Я хочу працювати. Я хочу зробити свій внесок“, – розповідає М. Квіґлі.
Однак, юридичні експерти до цього законопроєкту ставляться скептично.
„Це покищо лише законопроєкт, який має дуже сумнівну перспективу. Метою цього законопроєкту є допомогти українським біженцям. Насправді ж, із законодавчої точки зору, це формулювання є достатньо смішним. Тому що американські законодавці мали б знати, що українцям, які прибули, не надали статусу біженців. Тому, очевидно, першим питанням буде коректування цього законопроєкту, щоб документ відображав правильні юридичні дефініції. Як, хто сюди зможе приїхати, залишитися, і хто кваліфікується“, – пояснює І. Мазур.
Скептично ставляться до українських переселенців у США і окремі законодавці, зауважуючи що підтримують Україну, але враховують і власну міґраційну кризу, в якій перебуває Америка.
„Ви знайдете багато місць у Европі, де ринок праці потребує робочої сили. Я думаю, що варто почати із цих країн. Тому що ми маємо серйозні міґраційні проблеми в США. І їхнє вирішення не є ефективним. Я не проти того, щоб українці також приїжджали сюди, до США. Я думаю, що вони хороші люди, мають намір дотримуватися закону, і я думаю, що вони можуть стати хорошими громадянами.
Але я також сподіваюся, що вони зможуть повернутись на батьківщину, де вони будуть потрібні для процесу відновлення. І повернутися буде значно легше з Европи, ніж зі Сполучених Штатів“, – розповідає конґресмен-республіканець Річ Маккормік.
Водночас процес потрапляння українців у США останнім часом значно ускладнився. Якщо після лютого 2022 року приймали буквально всіх, то за останні півтора року американський уряд зіштовхнувся зі зловживаннями та посилив процедури перевірок.
„Як і в кожній іншій програмі, завжди були зловживання, як з боку спонзорів, так і з боку бенефіціярів. Тому міґраційна служба, а також прикордонна служба, набагато прискіпливіше зараз дивляться на те, хто подає документи, хто сюди в’їжджає. Особливо, чи кваліфікуються ті українці, які не перебували фізично в США. Окрема увага приділяється неповнолітнім дітям, які приїжджають без супроводу батьків, – розповідає І. Мазур. – Тобто зараз, на кордоні, особливо в американському прикордонному пункті в Европі, деякі українці мають надзвичайно прискіпливі співбесіди. Їх питають, куди вони їдуть? Для чого вони їдуть? Хто їх спонзорує? Де вони були на початку війни, і так далі. У порівнянні з тим, як це відбувалося рік тому, зараз правила значно суворіші“.
Наразі юридичне майбутнє українців, які прибули у США після повномаштабного вторгнення, залишається невизначеним, підсумувала юристка.