Днями на Закарпатті розгорівся „культурний“ скандал. В Закарпатській обласній універсальній бібліотеці було оголошено зустріч з канадцем Полом Робертом Маґочієм, який мав презентувати свою останню працю „Євреї та українці: тисячоліття співіснування“. Однак‚ для закарпатської громадськости цей науковець, який, до того ж, ще й парадоксальним чином очолює Катедру Українських Студій в Торонто, асоціюється в першу чергу як „батько“ новітнього русинства.
Саме П. Маґочій став мозковим центром політичного неорусинства, саме він висунув теорію про четвертий східньослов’янський народ і докладає всіх зусиль, аби ця теорія втілилася в життя. Він організував Світовий конґрес русинів і довгий час очолював неорусинський рух. Діяльність П. Маґочія привела до того, що українство в Словаччині, Польщі, Сербії, Угорщині почало зазнавати величезного тиску та нападів з боку неорусинів, а українофобія стала провідною темою на шпальтах їхніх видань. П. Маґочій заподіяв величезної шкоди українській справі у світі і далі працює в цьому руслі.
Ясна річ, що як керівник українських студій він не може зосереджуватися виключно на неорусинстві, мусить долучатися й до загальноукраїнських проєктів. Тому видає й такі книжки, як згадану „Українці та євреї“. Зрештою, для меткого канадця це ще чудовий спосіб леґалізуватися в Україні, де його авторитет сильно підмочений русинською ідеєю.
Зі своєю новою книжкою, де він є співавтором, П. Маґочій об’їздив понад десяток міст України, де зустрічався з студентами та викладачами. Всюди його сприймали вдячно, адже мало хто знає, чим насправді займається П. Маґочій. Гірше було у Львові, де він побоявся з’явитися на презентацію‚ та в Ужгороді, де чудово обізнані з головним „проєктом“ канадця. Після протестів громадськости зустріч з ідеологом неорусинства у Закарпатській обласній бібліотеці скасували.
Але виникає ціла низка запитань до української влади та силових структур. Чому люди, які системно і цілеспрямовано доводять, що Закарпаття – це не Україна, а закарпатці – не українці, можуть не тільки вільно роз’їжджати Україною, але й мати публічні виступи, зустрічі з владою?
Чому той, хто каже, що Крим та Донбас – це не Україна, вважається сепаратистом, а той, хто таке постійно пише про Закарпаття – вже начебто ним не є?
Сепаратизм завжди починається з гасел. Ідея „Новоросії“ довго винношувалася в головах російських і місцевих „теоретиків“, поки її не спробували закріпити танками і „Ґрадами“. Сепаратизм забруньковується в книжках та газетах у привабливій обгортці. Зруйновані будинки і сльози біженців з’являються вже у прикінцевій частині цієї трагедії.
Неорусинство є для України сепаратистським рухом від самого початку, бо в основі його – приховано чи відверто – лежить заперечення природного зв’язку з Україною. Толерування ідеології русинства – це плекання сепаратизму власними руками. Коли почнуться проблеми на Закарпатті, вже пізно буде гасити пожежу. Кожна держава бореться з сепаратизмом в самому зародку. І Україна тут не виняток.
Тому якщо „персонами нон ґрата“ в Україні є артисти, які виступили на окупованих теренах, чи чужоземець, що заїхав не з того боку в Крим, то чому канадський професор, який десятиліттями займається пропаґандою сепаратистської теорії про „відрубність“ закарпатців, досі спокійно їздить Україною? Логіки в цьому нема жодної. Або ми боремося з сепаратизмом в усіх його проявах, або самі розвалюємо Україну через свою немудру або нездорову голову.
Ужгородське „Видавництво Падяка“, яке вважає себе найбільш „русинським“ у світі, не тільки вільно видає і продає сепаратистські книжки, в тому числі й П. Маґочія, але й друкує видання для Закарпатської обласної універсальної бібліотеки. Тобто, гроші українських платників податків йдуть на утримання видавництва, яке вперто заперечує український характер Закарпаття. Уявіть собі, що в Маріюполі чи Запоріжжі фонди з управління культури спрямовуються у видавництво, що відкрито позиціонує себе найбільшим пропаґандистом „Новоросії“? Маразм? А в Ужгороді це – реальність.
Поки вільно поширюватиметься теорії про неукраїнськість Закарпаття (Одеси, Харкова, Бессарабії і т.д.), доти ніякої ефективної боротьби з сепаратизмом в Україні бути не може.
Ужгород