Населення Бучі та Україна відзначили першу сумну річницю 33-ох днів різанини, мародерства і ґвалтувань, яке здійснювали російські солдати в часі окупації Бучі.
Після того як ворога відкинено, протягом наступних днів мешканці Бучі довідалися, що окупанти вчинили понад 9,000 злочинів. Роздумуючи над героїзмом мешканців, я пригадала собі відвідини делеґації Бучі. Це було 7 лютого, і для мене було справжньою честю приймати делеґацію на чолі з мером Бучі Анатолієм Федоруком і заступником мера Мирославою Шкарівською в моєму домі.
Після відвідин Вашінґтoна, Державного департаменту і зустрічі з конґресменами вони готувалися до від’їзду до рідного міста. Хоч вони були виснажені, вирішили відвідати Філядельфію – місто, яке прославилось як колиска демократії і сьогодні набрало особливого значення для всіх українців. Хоч це було в останній хвилині, мені вдалося організувати для мера і делеґації особливі почесні відвідини Independence Hall і Дзвону Свободи, місця, які, як це мер завважив, репрезентують принципи свободи, священні в історії США, і за які також мешканці Бучі і Україна борються.
Після огляду історичних пам’яток я почастувала гостей обідом, а після цього могла поспілкуватися з гістьми. Я рівнож запросила відому журналістку Труді Рубін, якій присуджено нагороди за її статті у Філядельфія Інквайрер, і ми слухали як мер міста розповідав про те, як російська окупація назавжди змінила людей. „Ми – як район, і Україна як країна – об’єднані в боротьбі за найдорожчі цінності: свободу, наші домівки і наших рідних. Окупація і терор, нанесені російськими ордами, зробили нас міцнішими“.
Мер Бучі Анатолій Федорук дарує пропам’ятну монету Уляні Мазуркевич.
Мер міста – дуже діловий, трудолюбивий, цілковито відданий інтересам своєї спільноти. Під його динамічним проводом Буча успішно розвинулася з малого до більшого міста. Після того як прогнано окупантів, не зважаючи на завданні страхіття і руйнування, мешканці взялися до відбудови міста, яка триває по сьогоднішній день.
Під час обіду на мене чекала приємна несподіванка: А. Федорук подарував мені пропам’ятну монету Бучі. Він розповів мені, що місто виготовило 500 таких монет (моя монета має число 258), і що кожну монету опрацьовувало 20 осіб через складні деталі, представлені на ній. Мер мене порадував не тільки монетою, але і заявою: „Я дав Борисові Джонсонові таку ж монету“. Мою монету одержали державні достойники і визначні гості, які відвідали героїчне місто”.
Краса сплаву емалі, золота і свинцю носить в обводі, на краю монети, вражаючий напис: „У пам’ять замучених і замордованих українців Бучі“.
Ця цінна монета буде для мене скарбом і зберігатиме пам’ять загиблих мешканців Бучі.