БРУСТУРИ, Івано-Франківська область. – 28 липня в селі відбулась науково-практична конференція з питань збереження елементу нематеріяльної культурної спадщини „Мистецтво ліплення з сиру, традиційна гуцульська сирна пластика”, а також фестиваль, присвячений цій події. Під час заходу відкрили і перший в світі пам’ятник сирному конику.
Сирні коники.
Мальовниче село Брустури розкинулося поміж вершинами крутих схилів українських Карпат вздовж річки Брустурки. Це типово гуцульське поселення, мешканці якого зберегли прадавні традиції. Свого часу тут упродовж 15 років проводив літні вакації відомий дослідник Гуцульщини, громадський діяч, дід головного командира УПА генерала Романа Шухевича Володимир Шухевич. Кажуть, що бував і всевітньовідомий українсько-вірменський кінорежисер Сергій Параджанов. Він тут кіно не знімав, але інші кінорежисери знімали.
Сирний коник-рекордсмен майстрині Марії Рибарук.
Велика кількість деревини різних порід зумовила виникнення різьбярства. У Брустурах протягом XIX і XX ст. жили і працювали кілька поколінь різьбярів, цим ремеслом займалися навіть жінки. А ще понад сотню років тому тут почали робити сирні коники. Оскільки корів тримає практично кожна родина, то майже в кожній хаті приємно пахне сиром. Виготовляють не лише коників, а й баранців, косички, курочки. Створення сирного коника потребує навичок, спеціяльно заготовленого сиру та абсолютної чистоти під час роботи, розповідає відома майстриня Марія Петрів, роботи якої всі називають ювелірними.
Відомі майстри Василь Петрів, Марія Петрів та їхня донька Христинка, яка теж уже робить сирних коників.
До фестивалю 60 майстринь місяць створювали свої найкращі вироби. Для цього знадобилося сто кілограмів сиру. Найбільшого коника виготовила майстриня Марія Рибарук. Він важить близько 29 кілограмів і має майже пів метра у довжину. Тільки на сир для його виготовлення пішло 200 літрів молока. Його хочуть внести в книгу рекордів України, а може й Гінеса. Коника передадуть Мит-рополитові Київському і всієї України Епіфанію.
Розпочався незвичний захід відправою в місцевій церкві, опісля учасники конференції урочистою ходою рушили до збереженої хати відомої народної майстрині Марії Матійчук. На обійсті коло неї і проходив фестиваль. Гості, зокрема голова Міжнародного Фонду культурного співробітництва Влада Литовченко, були у захваті від краси і різноманітности сирних виробів. Їм показали весь процес творення цього дива. Тож Микола Грима-люк у гуцульському строї, наспівуючи співанку, доїв молоко, присутні у вишиванках дивилися і слухали.
Вироби Василя Ігнатюка показує гостям родина Ганни і Дмитра Петрів.
Чому з молока роблять коників і баранців, а не теляток. Про це треба було запитати хіба що в Юстини Якіб’юк, котра народилася 1886 року і першою навчилася робити сирні коники. На фестивалі вже її онука Олена Якіб’юк-Федорійчук розповідала, що справу бабусі продовжили всі жінки її родини, навчали цьому ремеслу подруг і поступово Брустури стали столицею сирних коників. Без них не обходиться жодне свято, особливо весілля, їх продають на ярмарках, по них їдуть туристи. На цьому вирішили прославитися сусіди, які й заплянували подібний фестиваль. Завдяки місцевій журналістці, активній волонтерці Ользі Гера-сим’юк фестиваль пройшов на батьківщині сирного коника у селі Брустури.
На святі відкрили пропам’ятну дошку Марії Матійчук на хаті, де вона жила.
Гостей приймала і родина Ганни та Дмитра Петрівих. Адже дід Петро Ткачук своїми різьбленими й інкрустованими виробами був відомий не тільки в Україні, а й за кордоном, брав участь у художніх виставках, зокрема в „Експо-67” у Монреалі. Батько Василь Ігнатюк теж уславився різьбою й інкрустацією, відомою майстринею була і мати Параска Ігнатюк. Родина зберегла багато їхніх унікальних виробів.
Юні брустурчанки (зліва) Оксанка Майк, Софійка Слижук, Марійка Ватаманюк, Наталка Костюк, Марійка Соколюк.
Відповідаючи на пропозицію місцевої влади, активістів і журналістів внести сирних коників, які виготовляють у Брустурах, до переліку нематеріяльної культурної спадщини України, голова Експертної ради з питань культурної спадщини при Міністерстві культури Валентина Дем’ян заявила: „Основним критерієм є голос громади, тих людей, які і створюють цю нематеріяльну спадщину. І оця конференція якраз є, насамперед для того, щоби ми побачили та почули саме громаду, людей, котрі є носіями цієї культури. І нам дуже приємно, що люди об’єднані навколо цього елементу“.
Усі вироби, представлені на конференції і фестивалі, передадуть військовим на передову. Без сумніву, вони оцінять їх належно.