Питання подвійного громадянства давно вже не нове і дедалі актуалізується. Міґраційні процеси у світі з одного боку дають людям можливість успішніше влаштувати особисте життя‚ а з другого – нерідко ускладнюють це життя. Типова ситуація: один член або одна частина сім’ї знаходить бажане місце десь за кордоном‚ плідно там працює‚ набуває громадянство‚ але весь час оглядається на країну свого народження‚ бо там‚ по-перше‚ залишилася дорога родина‚ а по-друге‚ взагалі не може стати байдужою до рідної землі і її долі. Тому‚ природним чином‚ не хоче відмовлятися від старого пашпорта.
Тобто проблема подвійного громадянства об’єктивно зумовлена ґльобальними змінами в людському житті. Зміни ці‚ на жаль‚ не завжди позитивні. Кожне суспільство зацікавлене в громадянах самовідданих‚ цілеспрямованих‚ вірних національним традиціям‚ тим часом новоприбулі не завжди відповідають цим критеріям. Бачимо‚ наприклад‚ що діється в Европейському союзі‚ зокрема в Німеччині‚ найбільш бажаній для іміґрантів країні. Наплив чужинців такий значний‚ що держава мусить серйозно подбати про їхнє інтеґрування в німецьке суспільство. Тому в законодавстві тут діє „принцип уникнення множинного громадянства“. І все ж життя бере верх над законами. Сьогодні в Німеччині вже майже п’ять мільйонів осіб мають подвійне громадянство.
Для України це питання не менш гостре. Нашого цвіту – по всьому світу. Також відомо‚ що в Україні вже й тепер є чимало людей з двома пашпортами в кишені. Особливо серед олігархів. Один з них пару років тому‚ коли йому нагадали‚ що Українська держава забороняє мати два пашпорти‚ відповів: „Два забороняє‚ а в мене їх три. На три заборони нема“. Нарешті дійшло до законодавчого вирішення справи. 4 березня президент Володимир Зеленський своїм указом увів в дію рішення Ради національної безпеки і оборони „Про невідкладні заходи щодо протидіям загрозам національній безпеці у сфері громадянства“. Також у Верховній Раді зареєстровано відповідний проєкт. З цих документів ясно випливає‚ що в Україні невдовзі може бути узаконене подвійне громадянство. Тим більше‚ що на цьому наполягає провладна партія „Слуга народу“.
Майбутній закон передбачатиме певні (і не надто мудрі) обмеження для „подвійного“ громадянина: він не тільки не буде мати права займати державні посади‚ але навіть брати участь у виборах‚ не зможе стати членом будь-якої партії і т. п.
Коментуючи цей законодавчий процес‚ міністер закордонних справ України Дмитро Кулеба пояснив‚ що передусім йдеться про дозвіл на подвійне громадянство з країнами Европейського союзу і дружніми до України державами. І що про подвійне громадянство з Росією‚ державою-аґресором‚ мови бути не може.
Ці міркування міністра справді на часі і заслуговують на загальну підтримку: „Нам треба тримати в єдності українців‚ розкиданих по всьому світі. Звісно‚ ми не будемо заважати їхній інтеґрації в суспільства‚ в яких вони вирішили жити‚ але ми‚ як держава‚ повинні докласти всіх зусиль‚ щоб вони залишилися українцями‚ щоб зберігали зв’язок зі своєю батьківщиною‚ були адвокатами України в новому для себе суспільстві“.
Щоправда‚ є й інші погляди на проблему. Ось що сказав з цього приводу голова Верховної Ради Дмитро Разумков:
„У Конституції закріплено, що у нас єдине громадянство. Якщо ми змінюємо головний закон України, це одна історія. Якщо ми починаємо змінювати закони, які знаходяться поза Конституцією, це інша історія. Моя особиста думка – громадянство має бути одне“.
Так що будемо бачити‚ що з того вийде в остаточному висліді.