У коментарі Українському центру безпеки та співпраці начальник воєнної розвідки України Кирило Буданов зазначив, що хоча для всього світу Друга світова війна закінчилася у вересні 1945 року, складається враження, що для Кремля вона триває й досі та слугує невичерпним джерелом російської пропаґанди, маніпуляцій і брехні.
9 червня нижня палата російського парляменту прийняла в заключному читанні законопроєкт про внесення зміни до Федерального закону „Про увічнення перемоги совєтського народу у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 років“.
1 липня закон підписав Президент Росії. Він забороняє публічно заперечувати „вирішальну ролю совєтського народу в розгромі нацистської Німеччини і гуманітарну місію СРСР при звільненні країн Европи“.
Що намагається заборонити Кремль?
23 серпня 1939 року, Німеччина і СРСР уклали Пакт Молотова-Рібентропа – договір про ненапад. У таємному додатку до цієї угоди Москва і Берлін домовилися про розподіл сфер впливу в Східній Европі. Вже через тиждень після підписання цього документу розпочалася Друга світова війна. 1 вересня 1939 року Німеччина пішла у наступ на Польщу із заходу, а 17 вересня Червона армія зайшла на територію Польщі зі сходу. 23 вересня 1939 року в Бресті (зараз Білорусь) відбулася спільна парада Вермахту і Червоної армії як союзників.
Ці історичні факти завжди були дуже незручними як для СРСР, так і для правонаступниці – Росії, адже Друга світова війна, а точніше – обрана її частина, є основою ідеології „русского міра“.
Частина, бо для Росії та її сателітів війна почалася не 1 вересня 1939 року, а 22 червня 1941 року – фактично з дати порушення договору про ненапад з боку Німеччини, і отримала назву „Велика вітчизняна війна“.
Проте, прийнятий 9 червня закон цілком вкладається у наративи сучасної Росії, для якої СРСР – „визволитель“ поневолених народів і країна-переможниця. При цьому чомусь забувається, що у війні брало участь 62 держави, бойові дії велися на території трьох континентів, у водах чотирьох океанів, а сама перемога далася шляхом титанічних і скоординованих зусиль усіх союзників Антигітлерівської коаліції.
Чому Кремлю так важливі саме ці визначення і саме таке трактування? Бо те, що у Кремлі називають „визволенням“ насправді було окупацією незалежних держав. Після поділу Польщі під новою окупацією СССР опинилася Західня Україна. За 1939-1941 роки звідси було депортовано близько 100 тис. осіб (здебільшого поляків, євреїв, членів українських патріотичних організацій).
30 листопада 1939 року війська СРСР вторглися у Фінляндію, що стало початком так званої „Зимової війни“. А за рік почалася окупація країн Балтії.
14 червня 1940 року СРСР поставив ультиматум Литві з вимогою змінити уряд і відкрити кордон. 15 червня Червона армія увійшла до республіки, 17 червня подібну долю спіткали Латвія та Естонія.
1941 року велика частка населення цих країн, включаючи жінок і дітей, була депортована. Зокрема, вночі з 13 на 14 червня близько 15,5 тис. жителів Латвії – серед них 2,400 дітей молодше 10 років – були арештовані без рішення суду і депортовані у віддалені райони СРСР. Також були депортовані 34 тис. чоловіків, жінок і дітей (часто цілими сім’ями) з Литви і 10 тис. з Естонії.
Саме тому для російської пропаґанди важливий саме період з 22 червня 1941 року (порушення договору про ненапад Німеччиною) по 9 травня 1945 року (день перемоги над Німеччиною).
Для сучасної російської влади, що перейняла всі міти радянської пропаґанди і для якої розпад СРСР є „найбільшою катастрофою XX століття“, питання участи і ролі СРСР у Другій світовій війні є мало не сакральним. Адже на ньому ґрунтуються міти про „народ-переможець“, „обраний народ“, „народ, що самостійно знищив фашизм“ (у російській пропаґанді нацизм замінений на фашизм).
Пропаґанда перемоги
На темі „Вітчизняної війни“ і „Великої перемоги“ виховуються цілі покоління російських дітей та дітей, що проживають на окупованих Росією територіях.
Маштаб можна уявити лише взявши до уваги діяльність всеросійського військово-патріотичного руху „Юнармія“, що фінансується російським урядом через Міністерство оборони. Філії „Юнармії“ створені не лише по всій Росії, а й в окупованих частинах Грузії, України (Донецька, Луганська область, Крим), Молдови. Кількість юноармійців наразі складає 808 тис. Щороку проводиться величезне політизоване дійство з демонстрацією новітньої воєнної техніки для підкреслення „величі“ сучасної Росії. Рівень проникнення пропаґанди досяг такого рівня, що молоді батьки залюбки вдягають до свята своїх дошкільнят у військову форму Червоної армії та роблять з дитячих візочків бутафорські танки.