23 травня здригнулося і закипіло кров’ю материнське серце від страшної звістки, що у бою з московськими окупантами впав мій названий син 33-річний Василько Пілатюк… І сонце впало на землю, і морок увірвався в душу – перестало битися серце найріднішої, найсвітлішої, найдорожчої людини, яка вийшла з побратимами проти московського страшного зла і затулила грудьми мирне майбутнє українців…
Ласкаві руки Бога ведуть зараз мого любого хлопчика до сяючих Небесних брам. А внизу – на зранених війною і таких любих твоєму, Васильку, мужньому серцю українських степах і просторах залишається наші вічні біль і пам’ять. Зали-шається твоя люба дружина Тетяна, донечка Аня, родичі, друзі і згорьована Україна.
Ти завжди житимеш у наших серцях!
село Брустури, Івано-Франківська область