Iніціятором створення Україн-ського вчительського товариства (УВТ) Польщі був д-р Ярослав Грицковян, відомий і шанований український освітній діяч, автор багатьох публікацій, присвячених українській освіті, зокрема шкільних підручників для вивчення української мови. Установчому з’їзду в Перемишлі передували дві зустрічі-конференції вчителів української мови в Ольш-тині (10-11 листопада 1989 р.) і Білому Борі (27-28 квітня 1990). На першому засіданні Я. Грицковян заявив, що настав час створити товариство вчителів або принаймні шкільну раду, завданням якої було б ініціювання та координація всіх справ, пов’язаних з українською освітою в Польщі. На другому була прийнята ідея створення такої організації та покликана ініціятивна група, яка займалася нею.
Я. Грицковян опрацював статут і запропонував назву новій організації – Українське вчительське товариство (УВТ) у Польщі. 9 листопада 1991 р. в Перемишлі відбулися засновницькі збори, які схвалили робочу версію статуту і назву організації. Товариство було офіційно зареєстроване 30 січня 1992 року у Воєвод-ському суді в Кошаліні. Це місто також стало штаб-квартирою.
Послідовно повставали відділи УВТ в Кошаліні, Білому Борі, Щеціні, Зеленій Горі, Перемишлі, Ольштині, Бартошицях і Венгожеві. На початку в цих восьми відділах було 118 членів, пізніше їхня чисельність зростала.
На з’їзді в Перемишлі було обране Головне правління УВТ і Ревізійна комісія. До головної управи увійшли: голова Я. Грицковян, заступники голови Стефан Лашин і Марія Філь-Мандрик, скарбник Стефанія Яворницька, члени Олександра Бень, Степан Бень, Михайло Шумада, Іван Співак, Марія Туцька, Степан Забровaрний. Ревізійна комісія була призначена у наступному складi: голова Михайло Козак, члени Юліан Бак, Дарія Вальницька-Більо, Володимир Галак і Юрій Кертичак.
Учасники наукового семінару, Гурово Ілавецьке, Польща, 1996 рік.
Я. Грицковян відносно скоро налагодив контакти з Україною. Відзначимо тут, наприклад, візиту до Кошаліна ректора та викладачів Волинського університету (1995 р.), директора та співробітників Інституту методики в Ужгороді. За результатами цих зустрічей було укладено угоду про співпрацю між цими закладами. Встановлено контакти зі Світовою координаційною освітньо-виховною радою, яка працювала при Світовому конґресі українців Канади. Вона передала Товариству деякі матеріяли, журнали, виділила одноразову допомогу, що дало можливість придбати ксероапарат. Було встановлено зв’язки з українськими центрами в Канаді та США (Альберта, Ню-Йорк, Гамільтон).
У 1995 р. почало виходити „Слово педагога“. Це була брошура невеликого обсягу, яка підіймала насущні проблеми українського освітнього середовища. Вона користувалась великим успіхом, та зацікавленістю серед учителів. З’явилися тільки два числа цього видання, бо на третій випуск не вдалося зібрати грошей. Редакції вдалося залучити до співпраці двох науковців з України, професора Миколу Зимомрю та Мирослава Стельмаховича, дійсного члена Національної академії педагогічних наук України. Проф. Стельмахович був деканом Педагогічного інституту ім. В. Стефаника в Івано-Франківську, основоположником педагогіки сімейного виховання в Україні.
Були налагоджені тісні контакти з Міністерством освіти, якому були систематично представлені вістки щодо української освіти в Польщі. 29-30 листопада 1996 р. спільно з Об’єднанням українців у Польщі, Вищою педагогічною школою в Ольштині та місцевим комплексом українських шкіл, УВТ організувало науковий семінар у Горові Іла-вецькому з участю теоретиків і практиків та гостей з України, де обговорювалися питання ситуації української освіти в Польщі та напрямки її подальшого розвитку.
Цікавим епізодом у діяльності УВТ стала співпраця з Зеновієм Квітом із США, яка почалася в першій половині 1990-их років. З. Квіт, учитель хемії в середній школі у Філядельфії, ініціював діяльність Української світової спілки професійних учителів (Ukrainian World Association of Professional Educators). Для підтримання зв’язку між учителями з різних країн він публікував і ефективно поширив кілька номерів газети під назвою „Ластівка“.
Завдяки зусиллям Я. Грицковяна УВТ стало колективним членом Світового об’єднання українських учителів. З. Квіт організував у 1991 рoці II з’їзд УССПУ у Філядельфії, в якому від Польщі брав участь Я. Грицковян. У 1993 рoці, на цей час уже в Києві, проведено III з’їзд. У цьому з’їзді взяли участь делеґати з України, Польщі, Словаччини, США та Австралії. Я був делеґатом від Польщі, виступив з доповіддю „Українська освіта в Польщі: стан і потреби“. Мене обрали одним із заступників З. Квіта.
З. Квіт запам’ятався мені як чесна, щира, комунікабельна та відкрита людина. Він щиро прийняв усіх делеґатів з’їзду, десятки сільських дітей, які прийшли зі своїми вчителями, запросив на обід в ресторан. Він насолоджувався і жив розмовою з кожним українським учителем і дитиною.
Автор статті з дружиною Катериною перед Будинком вчителя, Київ, 1993 рік.
Hовий період у діяльнсті УВТ був започаткований з’їздом, який відбувся 1 квітня 1999 року в Перемишлі. Головою Товариства обрано тоді Ірину Дрозд, багаторічну директорку української школи ім Т. Шевченка в Білому Борі. До цього містечка перенесено осідок правління з Кошаліна. Я. Грицковян був обраний почесним членом Товариства.
Позачерговий з’їзд, який відбудеться 2-3 червня, повинен стати проривом для УВТ у Польщі. Його діяльність покищо була надто централізованою. Безперечно, управа займалася багатьма важливими питаннями і успішно їх вирішувала. Проте інформації з цього приводу було надто мало, особливо в „Нашому слові“. Я впевнений, що багато чого ми дізнаємося тільки тепер на з’їзді.
Необхідно чітко визначити основні напрями діяльності та обговорити їх. Треба обов’язково активізувати працю місцевих осередків (відділів) шляхом залучення їх членів у щоденну діяльність.
Завдяки широкому доступу до Інтернету потік інформації значно полегшується. Важливу ролю може зіграти „Наше слово“.
Деякі пропозиції щодо подальшої діяльности УВТ:
– створити інтернет-платформу УВТ українською, польською та англійською мовами; публікувати онлайн інформаційний бюлетень раз на два-три місяці;
– об’єднувати як професійно активних педагогів, так і тих, хто вже не працює, воно потребує всіх бажаючих; поширювати цілі та діяльність УВТ в україномовних часописах за кордоном, особливо в США та Канаді;
– налагоджувати контакти з освітніми організаціями в цих країнах; заохочувати та залучати новоприбулих з України, серед яких багато вчителів і науковців, долучитися до роботи Товариства;
– повернутися до ідеї З. Квіта та ініціювати створення Всесвітньої асоціяції українських учителів з центром у Гуровi Ілавецькому або Перемишлі;
– скористатися багатим досвідом „Просвіти“ та зміцнити співпрацю з нею; встановити, а якщо вони є, то поглибити контакти УВТ з освітніми організаціями Польщі та України;
– залучити до роботи УВТ молодих українських ІТ-фахівців, які керуватимуть ІТ-службою.