У 2021 році в Словацькій Республіки відбувся перепис населення, який нам цікавий з кількох поглядів. Адже це наш безпосередній сусід, в якому діє помітна українська меншина. Найбільшою національною меншиною Словаччини є угорці, кількість яких з кожним переписом знижується. На останньому – угорцями назвали себе 422 тис. осіб, ще 34 тис. записали собі угорську національність як другу. У порівнянні з 1991 роком кількість угорців зменшилася більше, ніж на 100 тис., або майже на 20%.
Другою за величиною національною меншиною є роми, до яких у 2011 році зголосилося 105 тис. Подібна ситуація і з „русинською“ меншиною, в якій кількість тих, що себе визначили тільки русинами, удвічі менша за тих, що мають подвійну ідентичність. У порівнянні з 2011 роком, коли русинами себе назвали 33 тис. осіб, у 2021 році таких залишилося лише 23 тис. Падіння складає до 30%.
Натомість імідж „русинів“ врятувала друга національність. Її вказало майже сорок тисяч громадян Словаччини, які першою національністю назвали іншу, переважно – словацьку. Таким чином загальна „русинська“ цифра на позір виросла до 63 тис., хоча по суті показує нестримний асиміляційний процес, який уже повністю охопив цю етнічну групу.
Українці, як і раніше, залишаються на п’ятій позиції серед національних меншин Словаччини. Однак уперше українці подолали тенденцію до зменшення своєї кількости, яка тривала з 1991 року. У 2021 році до українців зголосилося майже 9.5 тис. чоловік, що на 2 тис. більше, ніж 10 років тому. Ще півтори тисячі осіб записали собі українську ідентичність як другу.
Слід відзначити, що українській меншині доводиться існувати в ситуації постійної критики з боку аґресивної частини „русинських“ діячів. Тим не менше, сподівання на зникнення української діяспори не справдилося. Без сумніву, тут зіграла роль нова еміґрація з України, яка успішно знаходить себе на просторах сусідньої країни.
Одним із головних об’єктів критики з боку „русинів“ є термін „русини-українці“, яким послідовно користуються українські діячі Словаччини, весь час наголошуючи на історичності самоназви „русини“ для всіх українців. Після перепису 2021 року це стало ще й новітньою реальністю, бо близько тисячі осіб вказали обидві назви „українець“ та „русин“ як власні ідентичності. Тож тепер офіційно є не тільки русини-українці, але й українці-русини (в залежності від того, яка ідентичність була вказана першою).
Однак найбільше на Словаччині нині виявилося словаків-русинів: таких майже 39 тис. Ще 5.5 тис. записалося русинами-словаками. Зрештою, після перепису з двома ідентичностями, яких тільки національних комбінацій в урядовій статистиці не віднайдеш!
Як і в Чехії, на Словаччині дуже помітне зростання російської діяспори. Якщо у 2011 році росіян було під 2 тис., то через 10 років – понад 8 тис., з яких майже 5 тис. вказали „росіянин“ як другу національність.
Війна в Україні, без сумніву, вплине на деякі цифри минулорічного перепису. Нині в Словаччині перебувають десятки тисяч біженців з України, і якась частина там залишиться. Особливо, якщо війна затягнеться. Зрештою, Словаччина гостро потребує робочих рук. Адже перепис показав подальше знелюднення східних теренів, де зменшується населення не лише в селах, але і в містах. Навіть краєвий центр Пряшів, культурний осередок українців Словаччини, третє місто Словаччини, вже опустився на позначку 84 тисяч мешканців.
Нова еміґраційна хвиля з України може суттєво посилити місцеву українську меншину і надати їй другого дихання. Саме на взаємодії з прибульцями слід зосередитися Союзу русинів-українців Словаччини як головній представницькій організації української меншини.
Ужгород