Цього року припадає 70-річчя відновлення Спілки Української Молоді (СУМ) на чужині: в Авґсбурзі, Німеччина. СУМ був ориґінально заснований в Києві у 1925 році, як підпільна організація з метою здобуття незалежної української держави (в той час Україна була під російською та польською окупаціями). СУМ був ліквідований большевиками в Харкові після тільки п’яти років нелеґального існування.
Після Другої світової війни багато українців опинилося в Західній Німеччині, а поміж ними були й колишні члени СУМ‚ які відновили СУМ в Німеччині, а відтак в Америці. Сьогодішньою метою спілки є виховання молоді на християнських та націоналістичних засадах під кличем „Бог і Україна!”, щоб вона виросла на зразкових громадян своїх країн поселення, але не забувала про Україну.
Впродовж останнніх 70 років від часу відновлення спілки, СУМ в Америці мав багато проєктів‚ які сприяли напрямним цієї молодіжної організації. Одним з найбільш успішних та популярних проєктів стала програма обміну виховників між США та Україною. Цього року вже шостий рік підряд група студентів університету взяла участь у програмі обміну.
Крайова Управа СУМ в Америці розпочала пошук кандидатів на обмін ще в грудні 2015 року. Учасниками була вибрані 19-літня Олександра Городиська з Чикаґо, студентка другого року в ДеПол Університеті; 21-літня Леся Грицина з Рочестеру, студентка третього року на Стейтовому Університеті Ню-Йорку в Бінґгемптоні; 21-літня Джесика Демянич з Джерзі-Ситі, студентка четвертого року в Блюмфілд Коледжі. Ця комбінація сумівців з різних осередків у США створила гарну різноманітність думок та поглядів про таборування в цій програмі обміну.
Україна прислала виховницю з Тернополя Лесю Галик і 16-літніх впорядниць Дарину Симчич і Аню Березовську з Києва. Вони всі взяли участь у вишкільному таборі на Оселі СУМ в Еленвілі, Ню-Йорк, а відтак Л. Голик провела один тиждень на вишкільному таборі на сумівській оселі в Барабу, Висконсин.
Після двох тижнів таборування та деякого огляду визначних міст Америки дівчата разом зі своїми колеґами з Америки полетіли в Україну. Перших кілька днів присвятили огляду Львова‚ потім вони прибули до села Озерний Край на передмістях Львова, де взяли участь в „українській версії” Вишкільного табору, який є постановкою для дитячого табору.
Виховники й впорядниці сіли на автобус і‚ співаючи українські пісні‚ переїхали до села Комарів, недалеко Червонограда, де на них чекали юнацтво зі всіх околиць України. Американські та українські колеґи спільно взяли участь як виховниці та впорядниці на літньому сумівському таборі. Ця праця була повним зануренням в українське таборове життя.
Розповідає Дж. Демянич: „Це була подивляюча нагода мені поїхати в України не лише перший раз, але також бути учасницею табору. Ціле життя я ходила до школи українознавства‚ щоб вивчити цю чудову мову, культури та історію. Моя українська мова покращала і я навчилася нових танців та ігор‚ щоби бавитися з дітьми. Ми сиділи колом і співали українських пісень цілу ніч. Я очікую наступних відвідин України, перебування в таборі та зустрічей з моїми новими приятелями“.
Л. Грицина: „Ця подорож була унікальною подією в житті. Спочатку ми мали Вишкільний табір, і це дало нам можливість підготуватися до дитячого табору і зустріти всіх‚ з ким ми мали співпрацювати. Ми співали й танцювали, навчали й обмінювалися досвідом зі всіма новими друзями‚ яких ми зустріли“.
О. Городиська: „Подорож дозволила мені зустріти нових приятелів, встановити нові контакти та розвинути нові ідеї. Від українців я навчилася плянування таборової програми та безлічі способів як зайняти дітей з ранку до вечора. Ця подорож є чи не найкращим досвідом‚ який можна набути в СУМ, бо вказує‚ що організація не має кордонів, а один осередок завжди готовий допомогти іншому“.