„Свобода“ постійно звертається до питання обміну з Росією військовополоненими. Поряд з ними існує значне число політичних в’язнів, про яких відомо менше.
Прийнята при створенні ООН Загальна деклярація прав людини визначила: „Кожна людина повинна мати всі права й всі свободи, проголошеними даною Деклярацією, без якої б то не було різниці, як ось: щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціяльного походження, майнового, станового або іншого стану“. Цього міжнародного правила не дотримується Росія.
Заслужена юристка України Валерія Лутковська заявляла, що під вартою у Росії перебувають понад 5 тис. громадян України. Реальне точне число політичних в’язнів є невідомим, як і кількість таких осіб на території Криму, а також число громадян, що їх перевезли з Криму до Росії.
У грудні 2015 року в Росії з’явився перший ув’язнений за мирні зібрання Ільдар Дадін, засуджений за одиночні пікети. Серед українських політв’язнів у Росії та в Криму були Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух, Артур Панов, Роман Сущенко, Ільмі Умеров та інші.
Судове свавілля стало інструментом путінського режиму. При цьому терміни позбавлення волі дуже високі й часто не залишають в’язням надії на вихід з тюрем.
Спортового тренера Теймура Абдулаєва військовий суд у Ростові-на-Дону засудив до 17 років покарання в колонії суворого режиму, Мусліма Алієва – до 19 років, Енвера Бекірова – до 18 років, Андрія Коломійця – до 10 років, Олександра Малафєєва – до 24 з половиною років. Сумний перелік можна продовжити. Жоден з засуджених не скоїв кримінального злочину. Підставою для покарання була участь у вічах, демонстраціях, навіть покладення квітів до пам’ятника Шевченкові. Часто-густо покарані стали жертвами провокацій силовиків. Український режисер Олег Сенцов був затриманий у травні 2014 року співробітниками ФСБ Росії. Йому висунули звинувачення у „підготовці терактів“. Від початку справи Сенцов був позбавлений належного правового захисту: він зміг побачитися зі своїм адвокатом лише через 17 днів після арешту. Режисера засудили до 20 років позбавлення волі.
Серед засуджених є велике число громадян Росії, які постраждали за виступи проти війни, проти режиму. В Росії і до своїх панує кривосуддя. 17 травня Михайло Крігер, уродженець Дніпра, отримав сім років колонії за вироком окружного військового суду в Москві. В останньому слові М. Крігер сказав: „Переслідують мене за мою спочатку антивоєнну, а тепер і відверто проукраїнську позицію, яку я не те що не приховую, а намагаюся продемонструвати її максимально широко і при кожній нагоді. Намагаючись хоч якось змити ту братовбивчу ганьбу, якою покрила себе наша країна, я допомагав українським біженцям, всіляко в соцмережах висловлював свою щиру надію на перемогу“.
14-річного Микиту Уварова майже рік протримали у слідчому ізоляторі, потім дали п’ять років колонії за „вороже ставлення до президента РФ В. Путіна“. За вигадані дії Калінінградський обласний суд 24 грудня 2022 року засудив подружжя Антоніну Зіміну та Костянтина Антонця до позбавлення волі на 12 і 13 років, визнавши їх винними в державній зраді. Десятьох учасників опозиційної організації „Нова велич“ затримали в Москві і засудили за створення ніби екстремістської спільноти. Музиканта Бориса Гребенщикова 18 травня звинуватили у дискредитації армії Росії. Він нібито пожертвував Україні 12 млн евро. Музикант уточнив, що він ніколи не мав таких грошей і розповів про свій виступ на фестивалі у Берліні, де зібрали саме таку суму на допомогу Україні.
Закордонне українство має моральний обов’язок вимагати справедливості до всіх потерпілих за Україну незалежно від їхнього громадянства. Водночас в умовах війни постає ще одна проблема – повернення до нормального життя після того, як людина пережила ув’язнення і це впливає на всі сфери життя і на родину. Навіть після обміну колишній в’язень виснажений, родина виснажена, тому кожен потребує підтримки.
Коли людина повертається до звичайного життя, виникає багато питань і про повернення до професії, бо треба утримувати родини. Такої системи підтримки не лише в’язнів, а й полонених в українській державі ще немає. Виявімо підтримку і співчуття до всіх, хто постраждав за Україну!