Кривий Ріг сьогодні – одне з найдовших у світі міст і таке, що має один із найпотужніших гірничо-металюрґійних комплексів. І одне з найпомітніших серед тих, що забруднюють навколишнє середовище. Річка ж Саксагань, на берегах якої воно зростало, тепер більше схожа на брудну калюжу, перегороджену в кількох місцях та ще й частково загнану в жолоб із міцного бетону. Тож, здавалося б, створення у 2012 році українсько-польського Партнерства „Відродження річки Саксагань“ („ВідріС“), в якому взяли участь громада, влада і підприємці, мало б щедро вітатися. Але сталося інше: протягом наступних кількох років промисловці з подвоєною енерґією накинулися на живу природу для отримання зиску. І тому голова секретаріяту партнерства Микола Коробко (в недалекому минулому – голова Всеукраїнської асоціяції „Зелений світ“) під час засідання круглого столу в грудні минулого року, на якому розглядалося питання захисту і збереження природи, назвав одну з таких атак вибухом бомби. У липні 2018 року на громадські слухання їх організатори з обласного департаменту, поставили звіт про вплив на довкілля товариства „Кривбасцемент“ з видобутку залізистих кварцитів. Це був наступ на заказник загальнодержавного значення „Балка Північна Червона“. Світлана Дьякова, яка є активісткою Криворізького міського правозахисного товариства, що відіграє ключову ролю у Партнерстві „ВідріС“, виявила, що частина території, яка була зарезервована для нарощування до 4,000 гектарів заказника „Інгулецький степ“, розорюється, на цих ділянках земель загального користування виділені ділянки, які вже мають своїх власників. Інша учасниця партнерства Тетяна Альохіна, доцентка катедри хемії з Криворізького державного педагогічного університету, нагадала присутнім історію Балки Кобильної, що знаходиться на південь від Кривого Рогу, в Широківському районі. Там теж плянувалися землевідведення для організації заповідника, але поки десятиліттями готувалися для цього документи, земля була розпайована.
Місцева влада не потурбувалася належним чином, аби як належить захистити вже нами зроблене на узбережжі Саксагані. Але цього року, як на мене, у неї є шанс виправити становище. У Кривому Розі 27 січня почав працювати Офіс Центральної державної екологічної інспекції. Безпосередня присутність інспекторів відкриє більше можливостей у залагодженні долі Саксагані, цієї бідолашної містоутворюючої річки. Але необхідно діяти на базі українських цінностей. Коли бачиш, як діють польські друзі, ініціятори створення Партнерства „ВідріС“ під керівництвом Єжи Даровського, коли відчуваєш жертовну допомогу на організацію української справи в Кривому Розі від американських друзів з української діяспори (в першу чергу – через Фундацію ім. Івана Багряного), то маєш перед очима зовсім інше. Спитаєте, що саме? У місті панують російськомовні газети, керівник місцевої просвітянської організації ім. Тараса Шевченка пише свої матеріяли майже виключно російською мовою, що на криворізьких вулицях кожного дня чути російську лайку. І все це – на 30-му році отримання Україною політичної незалежности.
Сергій Зінченко,
редактор газети „Промінь Просвіти Є“, Кривий Ріг.