Моя довголітна товаришка відійшла на Вічну ватру 20 липня 2023 року. Пригадалися давні роки дитинства, коли ми зустрілися в переселенчому таборі Реґенсбурґ (Німеччина), де багато переселенців знайшли затишок від війни і всього, що треба було пережити по дорозі, утікаючи від бомб, страху і смерти.
Оля і її родина (батьки Роман і Параскевія, брати Юліян і Володимир та сестра Марійка), так як тисячі біженців, були змушені покинути рідне село Олеша (повіт Станиславів) в Галичині. Втікаючи на Захід, опинилися в Реґенсбурзі. Там почалася наша довголітна дружба.
Ми вступили до Пласту (рій “Бджілки”) і разом ходили до народної школи і гімназії, в якій закінчили лише дві кляси. Була можливість виїхати на стало до Америки, і наші родини опинилися в Ню-Йорку. Тут ми невдовзі знайшли одна одну, вступили до Пласту (гурток “Серни”), ходили на недільні Служби Божі до церкви св. Юра та до американських середніх шкіл.
Життя на землі Вашінґтона не було легким. Треба було вчити англійську мову, щоб закінчити середню освіту, а також знайти якусь працю, щоб допомогти родичам. Але ці всі труднощі переживали наші родичі, а ми, знайшовши своє українське товариство, ходили на пластові сходини, їздили на пластові табори і свята весни, і так проходили наші перші роки в Ню-Йорку. Коли прийшов час на весілля, Оля була в мене дружкою разом з іншими товаришками з Реґенсбурґу. Скоро після того Оля знайшла своє майбутнє з Андрієм Іваськовим – Бог дав їм двоє синів – Богдана і Маркіяна. З часом родина Олі перенеслася до штату Ню-Джерзі.
Ми з нею були цілий час у контакті, зустрічалися на сходинах куреня “Верховинки” та на імпрезах, які часто відбувалися в Ню-Йорку. Оля була активною в нашому курені і завжди включалася в наші курінні акції. Один час була референтом придбання фондів на наші постійні допомогові акції і завжди радо брала на себе обов’язки.
В Ню-Джерзі жила в місцевості Wood Ridge і належала до пластової станиці в Пасейку. З часом включилась в діяльність станиці як кошова, станичний писар і юнацька впорядниця. Також була активна в кредитівці “Самопомiч” у Кліфтоні, де була головою контрольної комісії та писарем Товариства “Самопоміч” у Пасейку. Була головою місцевого виборчого району під час голосування у місцевих, стейтових і державних виборах. Крім всіх цих громадських обов’язків, вона довгі роки працювала в приватній фірмі як адміністратор бюра і фінансів, щоб допомогти родині. Під час тяжкої хвороби чоловіка Андрія, опікувалась ним і далі продовжувала працювати.
Була завжди усміхнена, позитивно наставлена, хоч мала тяжке життя. Коли дочекалася внуків (Адріяна, Лярису і Олеся), присвятила їм багато часу і любови. Втративши дорогого Андрія, вона присвятила всю свою енерґію внукам.
Прикро було попрощати дорогу Олю, яку я знала і з якою приятелювала від восьмого року свого життя.
Вічна Їй пам’ять!