У видавництві Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича „Рута“ побачила світ нова книга відомого на Буковині письменника, редактора, автора поетичних і прозових творів, блискучого майстра оригінальної восьмирядкової байки Омеляна Лупула.
Роман вийшов за фінансової підтримки заслуженого майстра народної творчости України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лавреата Ґран-прі XII Міжнародного гуцульського фестивалю та Мистецької премії ім. Данила Щербаківського Юрія Павловича з Рахова.
Аделя Григорук – письменниця, заслужена працівниця освіти України – у своїй вступній статті до книжки зазначає, що „назва твору і символічна, оскільки життя кожної людини, як і персонажів цього роману, чорно-біло пересмуговане, і до певної міри – сакральна, бо явилася авторові вві сні під час тяжкої хвороби. Ця фраза, вимовлена Ароном Зельдовичем у найчорніші хвилини його життя, невидимою тінню тяжіє мало не над усіма персонажами роману – від першої новелі до епілога, де її більше ніж через 80 років повторить Олена Притика, також у чорні для всієї України дні“.
Омелян Лупул
У літературу О. Лупул прийшов у досить зрілому віці, але творчий доробок його вагомий – близько 4 тис. поетичних і прозових творів і близько 1,500 байок, що вмістило 32 видання.
Вірші О. Лупула, перекладені італійською мовою І. Трушем, вийшли в Італії, є у фондах паризької бібліотеки ім. Симона Петлюри.
Новий роман, що вмістив у себе шість сюжетно завершених новель: „Полонез для Єгови“, „Зірка“, „Ювілей“, „Лесик-Телесик“, „Смерть Голіафа“, „Артистка, або Крилата душа“ та „Епілог“, який поєднав між собою всі новелі. В них О. Лупул порушує теми окупації Буковини нацистами і масового знищення єврейського населення краю („Полонез для Єгови“), теперішнього нападу путінської Росії на Україну, вбивств й знищення всього, що дороге нам, українцям, а найперше – державного українського суверенітету („Епілог“).
Радянський тоталітарний режим, вдаючись до геноциду народу, переслідування української інтеліґенції, приніс людям важкі страждання, які ми бачимо в новелях „Полонез для Єгови“, „Зірка“, „Ювілей“ та „Лесик-Телесик“.
Тема села, розкрита на кількох епізодах сімейно-побутового характеру в новелі-розділі „Смерть Голіафа“, показує читачам, як здобувається перемога Добра над Злом, справедливости над кривдою, як вслід за злочином невідворотно приходить покарання.
Андрій та Віола, взаємини яких передаються у новелі „Артистка“, вкладають значні зусилля і працю для щасливого сімейного життя, але через різні перешкоди не можуть досягнути своєї мрії, добитися очікуваного.
В епілозі О. Лупул говорить про російсько-українську війну й повномасштабний напад Росії на Україну, де Росія постає найбільшим ворогом нашої держави і світу. Скупе повідомлення, що лише у Волошки за нецілий рік повномаштабної війни привезли з фронту 20 загиблих, саме і є підтвердженням основної думки автора про Росію як найбільшого ворога нашої держави.
О. Лупул разом зі своїм волелюбним народом воює на культурному фронті і своїм українським словом доводить правду про історію України, сьогодення та надії на майбутнє, про те, що кожен, в міру своїх можливостей, робить все, щоб Україна здобула перемогу над оскаженілим терористом і душогубом – Росією.