ВОЛТГЕМ, Масачусетс. – „Свобода”, найстарша у світі газета українською мовою, яка безперервно видається, отримала Премію Фундації Антоновичів за 2020 рік, повідомила Фундація Омеляна та Тетяни Антоновичів.
Премія Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів надається за літературні твори українською мовою або про Україну та за українознавчі наукові дослідження. Премія включає грошову нагороду. Як повідомили керівники Фундації Антоновичів, цьогорічна премія буде надана 30 жовтня в Посольстві України у Вашінґтоні.
Ігор Воєвідка, президент Ради Директорів Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів, повідомив головного редактора „Свободи” 13 липня, що газету вибрано на щорічну премію. Цього року припадає 40-а річниця надання першої премії. Це лише вдруге, що премію отримує організація, а не особа. У 1992 році, цією премією нагороджено видавництво „Літературна Украна”.
У 1981 році, першу премію отримав відомий український письменник Василь Барка. Іншими лавреатами впродовж років були: Олександер Мотиль (2019), Ен Еплбавм (2017), Тимоті Снайдер (2014), Борис Ґудзяк (2005), Збіґнєв Бжезінський та Іван Драч (1991), Марта Богачевська Хомяк і Ліна Костенко (1989), Роберт Конквест і Леонід Плющ (1987), та Орест Субтельний і Василь Стус (1982).
Премія Фундації Антоновичів мала бути надана минулого року, але через пандемію коронавірусу й тому що керівники Фундації Антоновичів не хотіли нагороджувати нею віртуально, вони вирішили почекати аж поки зможуть провести церемонію нагородження особисто в Посольстві України у Вашінґтоні. У церемонії має взяти участь Олена Маркарова, Посол України до Сполучених Штатів.
„Свобода” була заснована 11 вересня 1893 року о. Григорієм Грушкою. Її перебрав Український Народний Союз 22 лютого 1894 року, і від того часу УНСоюз безперервно її видає. Газета почала виходити двічі на тиждень 1 березня 1894 року, а тричі на тиждень 8 серпня 1914 року, Від 3 січня 1921 року була щоденником до 3 липня 1998 року, коли стала тижневиком.
Омелян і Тетяна Антонович створили свою фундацію в 1980 році з метою поширення студій української культури. Від того часу, Фундація Антоновичів пожертвувала майже 5 млн дол., щоб допомогти фінансувати розвиток багатьох академічних і культурних інституцій та пам’ятників в Україні. Серед них були: перебудова головної бібліотеки Національного Університету Київсько-Могилянської Академії, відновлення Бібліотеки ім. Василя Стефаника й Палацу Мистецтв у Львові, побудова Музею Бойківщини в місті Долина, в західній Україні, де Омелян Антонович народився 1914 року. Фундація також пожертвувала 100 тис. дол., щоб допомогти фінансувати пам’ятник Голодомору у Вашінґтоні.
Омелян Антонович у своїх молодих роках був українським національним діячем, за що перебував у польських і нацистських тюрмах. Пізніше, він отримав ступінь доктора права на Українському Вільному Університеті в Празі в 1943 році. Після Другої світової війни одружився з лікаркою Тетяною Терлецькою, яка відтак стала всесвітньо відомим спеціялістом з нирок.
Після війни, подружжя еміґрувало до Сполучених Штатів. Вони поселилися у Вашінґтон, О.К., де д-р Тетяна Антонович працювала науковцем і викладала у місцевих медичних школах, а Омелян Антонович займався тваринництвом та нерухомістю. Вона померла в 2001 році, а він – у 2008.
(Переклав Лев Іваськів)