22 липня, 2021

„Свобода” отримала Премію Фундації Антоновичів за 2020 рік

ВОЛТГЕМ, Масачусетс. – „Свобода”, найстарша у світі газета українською мовою, яка безперервно видається, отримала Премію Фундації Антоно­вичів за 2020 рік, повідомила Фун­дація Омеляна та Тетяни Антонови­чів.

Премія Фундації Омеляна та Тетя­ни Антоновичів надається за літературні твори українською мовою або про Україну та за українознавчі наукові дослідження. Премія включає грошову нагороду. Як повідомили керівники Фундації Антоновичів, цьогорічна премія буде надана 30 жовтня в Посольстві України у Вашінґтоні.

Ігор Воєвідка, президент Ради Директорів Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів, повідомив головного редактора „Свободи” 13 липня, що газету вибрано на щорічну премію. Цього року припадає 40-а річниця надання першої премії. Це лише вдруге, що премію отримує організація, а не особа. У 1992 році, цією премією нагороджено видавництво „Літературна Украна”.

У 1981 році, першу премію отримав відомий український письменник Василь Барка. Іншими лавреатами впродовж років були: Олек­сандер Мотиль (2019), Ен Еплбавм (2017), Тимоті Снайдер (2014), Борис Ґудзяк (2005), Збіґнєв Бже­зінський та Іван Драч (1991), Марта Богачевська Хомяк і Ліна Костенко (1989), Роберт Конквест і Леонід Плющ (1987), та Орест Субтельний і Василь Стус (1982).

Премія Фундації Антоновичів мала бути надана минулого року, але через пандемію коронавірусу й тому що керівники Фундації Анто­новичів не хотіли нагороджувати нею віртуально, вони вирішили почекати аж поки зможуть провести церемонію нагородження особисто в Посольстві України у Вашінґтоні. У церемонії має взяти участь Олена Маркарова, Посол України до Спо­лучених Штатів.

„Свобода” була заснована 11 вересня 1893 року о. Григорієм Грушкою. Її перебрав Український Народний Союз 22 лютого 1894 року, і від того часу УНСоюз безперервно її видає. Газета почала виходити двічі на тиждень 1 березня 1894 року, а тричі на тиждень 8 серпня 1914 року, Від 3 січня 1921 року була щоденником до 3 липня 1998 року, коли стала тижневиком.

Омелян і Тетяна Антонович створили свою фундацію в 1980 році з метою поширення студій української культури. Від того часу, Фун­дація Антоновичів пожертвувала майже 5 млн дол., щоб допомогти фінансувати розвиток багатьох академічних і культурних інституцій та пам’ят­ників в Україні. Серед них були: перебудова головної бібліотеки Націо­нального Університету Київсько-Могилянської Академії, відновлення Бібліотеки ім. Василя Стефаника й Палацу Мистецтв у Львові, побудова Музею Бойківщини в місті Долина, в західній Україні, де Омелян Анто­но­вич народився 1914 року. Фундація також пожертвувала 100 тис. дол., щоб допомогти фінансувати пам’ят­ник Голодомору у Вашінґтоні.

Омелян Антонович у своїх молодих роках був українським національним діячем, за що перебував у польських і нацистських тюрмах. Пізніше, він отримав ступінь доктора права на Українському Вільному Університеті в Празі в 1943 році. Після Другої світової війни одружився з лікаркою Тетяною Терлецькою, яка відтак стала всесвітньо відомим спеціялістом з нирок.

Після війни, подружжя еміґрувало до Сполучених Штатів. Вони поселилися у Вашінґтон, О.К., де д-р Тетяна Антонович працювала науковцем і викладала у місцевих медичних шко­лах, а Омелян Антонович займався тваринництвом та нерухомістю. Вона померла в 2001 році, а він – у 2008.

(Переклав Лев Іваськів)

Коментарі закриті.