11 липня ми пережили першу сумну річницю відходу до країни предків видатної представниці політичних і аналітичних еліт США, українки по народженню і по духу св. п. Елегії-Наталії Скочиляс, яка народилася у польському селі Маковицьку, в родині відомого українського діяча Івана Скочиляса, пройшла повний шлях поневірянь та втеч від більшовицької деспотії крізь Европу і віднайшла тиху життєву гавань у Філядельфії, яка стала її другою Батьківщиною та стартовою позицією для видатних здобутків й звершень на теренах становлення й процвітання США і України.
Стрімкий захист бакалаврату і маґістратури юної Елегії, а потім значні досягнення на теренах наукової і дослідницької праці широко відчинили їй двері до найвищих ешелонів владних структур та входження до числа провідних політологів та аналітиків, яким було довірено представляти США в Европі та інших реґіонах, зокрема в Україні. І визначально, що вельми небагатьом фахівцям такого рівня щастило залишатися беззмінними консультантами цілої низки президентів США і їхніх політичних адміністрацій. Саме як довірений політолог і аналітик успішно працювала у сфері політичного аналізу, забезпечуючи мирні процеси в Европі, зокрема в Україні. Саме вона була засновницею Інформаційного документального центру НАТО у Києві.
Про рівень фаховости і попиту на її фактологічний і аналітичний багаж говорить той факт, що найвищі посадовці США перед будь-яким збройним конфліктом, який міг спалахнути чи спалахував у світі, консультувались у тому числі і з нею. А перелік найвищих урядових відзнак і нагород від урядів США та України вражає.
І хоч заслуги достойниці перед Україною не завжди озвучувались в офіційній чи друкованій документації через секретність тієї праці, але те, що вона була і залишилася до до самого кінця вірною і люблячою донькою України, є фактом доконаним. Бо любов до Вітчизни, як правило, витікає з дитячого виховання. А в її родині це було святинею. Участь у Пласті, в українському житті місцевих громад США.
Любила співати українські пісні, кохалася в українській вишивці та кулінарії, до останнього чекала доб-рих новин про перемогу Збройних сил України над московськими загарбниками. Мріяла і твердо вірила у щасливу долю милої своєї України.
А долю, як відомо, конем не об’їдеш. Була самотньою але всю нероз-трачену любов віддавала іншим. Зокрема любила і піклувалася сестрою Ромою і її дітками, а також дітьми і внуками покійної сестри Ліди. По змозі підтримувала всіх. Жартувала, що серед всіх родичів найбільше любить дівчинку Україну.
Спочиває Елегія-Наталія Скочиляс у Філадельфії поруч зі своїми батьками – серед тиші, квітів і молитов, які линуть до неї з усього світу.
Галина Кавка-Прохна, приятелька покійної
Філядельфія