Диктатор Росії Володимир Путін 27 липня організував зустріч „Росія-Африка“, аби продемонструвати, що він все ще не в тотальній ізоляції. Та справжня ціль диктатора, схоже, зберегти контролю на африканському континенті.
Перед зустріччю диктатор зробив усе можливе, щоб зупинити експорт зерна з України й запропонував країнам Африки „безкоштовну“ російську продукцію.
Але зустріч пішла не за пляном. Більшість лідерів африканських держав відмовилися брати участь у ній. На рівні глав держав були представлені лише 17 із 54 країн Африки.
Делеґації десяти африканських країн очолювали прем’єр-міністри. Майже половина учасників саміту надіслали делеґації нижчого рівня. Ще п’ять країн Африки взагалі відмовилися від участи у заході Путіна.
28 липня, на другий день саміту, Путін виступив з промовою, в якій розповів про формування „нового світопорядку“ на основі „багатополярности та рівности“ всіх держав. У промові він навіть заявив, що африканські студенти, які вчилися в СРСР, ненавиділи Україну.
Напередодні Путін опублікував статтю, в якій нагадав країнам Африки про радянську економічну і технічну допомогу, заявив про „міцне і глибоке коріння“ російсько-африканської дружби та пообіцяв країнам Африки „гідне місце“ в „новому світопорядку“. Також диктатор обіцяв більше інвестицій в країни Африки.
Але, крім залякування, Росія нічого не може дати Африці. Річ у тім, що на попередньому саміті у 2019 році Путін так само обіцяв африканцям інвестиції. Свій вплив Москва отримала в Африці суто військовими методами, завдяки бойовикам та зброї. Росія постійно втручається у вибори й обмінює свою зброю на африканські ресурси.
Тепер відверто підкуповує Африку після виходу із зернової угоди. Він почав тиснути на найслабші країни, зокрема Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Сомалі, ЦАР та Еритрею. Він обіцяє їм не просто доставити російське зерно замість українського, але й оплатити за них транспортування.
Таким чином Путін купує прихильність африканських режимів. Це було відповіддю диктатора на скарги африканських лідерів, які казали, що війна Росії проти України неґативно впливає на континент. Після таких промов диктатора голова Африканського союзу Азалі Асумані вчергове закликав до „мирного співіснування“ України та Росії.
Росія через Африку хоче вирішити кілька нагальних для себе проблем. Перша – новою війною відволікти увагу світової спільноти від своєї аґресії проти України. Друга – підірвати довіру до здатности Заходу та міжнародних інституцій загасити полум’я війни в Африці. Третя – ще більше погіршити економічне становище африканців і в підсумку просто купити політичні еліти частини країн поставками зерна або зброї. Четверта – спричинити потужну хвилю міґрації з Африки до Европи і в такий спосіб розгойдати европейські держави. П’ята – послабити й без того не надто сильні африканські демократії, аби методи приведення до влади лояльних до Москви військових ватажків поширити на інші держави континенту. Така собі неоколонізація під гаслом позбавлення від колоніяльного минулого.