8 серпня 1917 року в Києві на залізничній станції Пост-Волинський російські полки з кулеметів обстріляли ешелон 1-го Українського полку ім. Богдана Хмельницького, перший полк відродженої української армії в Росії. Історик Дмитро Дорошенко вважав, що було вбито 16 богданівців і 30 поранено. А сотник 7-ої сотні 2-го куреня Богданівського полку Іван Островершенко стверджував, що під час обстрілу загинуло понад 100 богданівців. Ще близько 50 осіб розстріляли на станції вночі.
Полк був сформований 1 травня 1917 року із українців-добровольців, які повернулися з Першої світової війни і готові були зі зброєю в руках захищати столицю і був формально підтриманий Центральною Радою, яка не виявила бажання захищати своїх захисників.
Однак, командування російського гарнізону, який стояв у Києві, вороже сприйняли появу національно свідомого українського полку. Командувач Київського військового округу полковник Оберучев наказав відправити „богданівців“ на фронт. Одним із головних його арґументів було прибуття до Києва „у розпорядження начальника КВО“ полку донських козаків. До того ж, в Києві залишався ґвардії Подільський кірасирський полк. Тож український військовий підрозділ було вирішено якнайшвидше спровадити зі столиці.
Сучасна меморіяльна дошка на місці трагедії
Однак у день відправлення на фронт „богданівців“ сталася провокація. Коли ешелон рушив, за свідченнями представника Військового генерального комітету Миколи Левицького, „дехто“ з бійців взявся салютувати пострілами вгору. Ніхто тоді і не став шукати того „дехто“. У відповідь ешелон з українцями військовиками почали обстрілювати частини російських окупантів, що за згодою тодішньої „української“ влади лишалися в Києві. Тоді було владою „прийнято рішення“ здати зброю богданівців до окремого вагону і полк далі відправили під кулемети москалів беззбройним.
Пік трагедії припав на станцію Пост-Волинський на околиці Києва, де „богданівців“ чекали з кулеметами вояки 1-го Ґвардійського кірасирського та 17-го Донського козацького полків, які відкрили масований вогонь. У результаті 16 „богданівців“ було вбито, ще 30 поранено.
Військове командування відразу ж звинуватило у цій трагедії самих „богданівців“. Цю ж хвилю підхопила київська та центральна російська преса. Працювали три комісії з розслідування цього кривавого злочину, однак жодна з них так і не визначила винних.
12 серпня загиблих солдат-„бог-данівців“ урочисто поховали на кладовищі Флорівського жіночого монастиря, на Замковій горі. Похо-ронна процесія пройшла по центру міста Хрещатиком та Олександрів-ською вулицею в супроводі 1-го укра-їн-ського запасного полку та представників Ради військових депутатів. Вони несли вінки, українські прапори та плякати „Перші жертви перемоги темних сил“, „Смійся, враже, та не дуже“. Пізніше почався збір коштів на пам’ятник загиблим, але через революційні зміни ця справа до кінця так і не була доведена.
Вшанування полеглих за участю ліцеїстів Київського військового ліцею ім. Богуна.
Щоб якнайшвидше залагодити конфлікт, кірасирів та „богданівців“ відправили на фронт. Розстріл „богданівців“ був засуджений у багатьох офіційних зверненнях, про нього згадували на губернському селянському з’їзді в Катеринославі (26-28 серпня) і губернському українському національному з’їзді в Києві (1-2 вересня).
Довгий час на могилу загиблих „богданівців“ помилково вказували, як на місце поховання героїв Крут. Нині там стоїть символічний дубовий хрест.
У 2015 року на залізничній станції Київ-Волинський відкрито меморіяльну дошку на честь козаків і старшин полку ім. Богдана Хмельниць-кого, які загинули від московських куль.
26 липня на залізничній станції “Київ-Волинський” відбулося вшанування полеглих воїнів 1-го Україн-ського полку ім. Богдана Хмель-ницького. Виступили народні депутати України Юрій Левченко та Андрій Іллєнко, письменник Роман Коваль, командир Леґіону Свободи Олег Куцин, депутати Київської ради Юрій Сиротюк, Петро Кузик, Воло-димир Назаренко, ветерани Збройних сил України, учасники АТО, волонтери, відомі музиканти, зокрема лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк і кобзар Тарас Силенко, представники Історичного клюбу “Холодний Яр”, Національного корпусу, Правого сектора та інші особи.