Розповідь про Лева Бачинського

Ганна Паска. „Лев Бачинський: творець соборності України“. Фундація Енциклопедії України, Торонто-Львів, 2019. Стор. 244.

На видавничому ринку з’явилася цікава своїм змістом книжка авторства дослідниці Ганни Паски, яку бажаю рекомендувати тим читачам, що цікавляться минулим Українсь­кого народу. Відомо ж бо, що, знаючи своє минуле, краще розуміємо своє сучасне. Йдеться про визначну людину в політичному й суспільному житті Галичини в 1930-их роках д-ра Лева Бачинського (1872 -1930), який наполегливо й віддано працював для добра свого поневоленого народу, для майбутніх поколінь українців, а таких людей не можна забувати.

Авторка дослідила участь політика у передвиборчих кампаніях до найвищого законодавчого органу Авст­ро-Угорської монархії (1907 і 1911 рр.), з’ясувала зміст і напрям депутатської праці Л. Бачинського в авст­рійському парляменті (1907-1918 рр.) й охарактеризувала ролю політика у державно-творчих процесах Західно-Української Народної Респуб­ліки (ЗУНР) – Західної области Укра­їнської Народної Республіки (ЗОУНР), а також розкрила його діяльність у структурі Міжпартійної ради (1921-1923 рр.); напрями партійно-політичної праці в 1920-их роках; розглянула посольську діяльність Л. Бачинського в 1928-1930 роках.

Видання адресоване українській молоді, студентству, науковцям, краєзнавцям, учителям, усім, кому українська минувшина додає наснаги до суспільної праці у вивченні відомих і маловідомих постатей України.

Переломною віхою в житті Л. Бачин­ського було навчання у Коло­мийській гімназії. Тут під впливом наставників та колеґ-гімназистів почали формуватися його світогляд, політичні погляди та переконання. Майбутній політик брав активну участь у діяльності таємного студентського гуртка, учасники якого займалися пропаґуванням соціялістичних ідей у суспільстві. Початок активної політичної діяльности д-ра Л. Бачинського починається із його вступом до першої української партії – Русько-української радикальної партії. На початку ХХ ст. політик займав керівні посади в структурі Української радикальної партії та брав участь у численних вічах і зіб­раннях. У ході Першої світової війни д-р Л. Бачинський увійшов до складу Головної української ради, а 1915 р. став заступником голови Загальної української ради К. Левицького.

Ще на партійному з’їзді у Львові 1906 року Л. Бачинського обрано керівником Української парляментської репрезентації. Він брав участь у партійних з‘їздах та всенародних вічах, на яких не тільки розповідав про свою працю в Державній Раді, але й звертав увагу на численні правопорушення з боку польської влади та її неґативне ставлення до українського народу. 1910 року д-р Л. Бачинський відкрив власну адвокатську канцелярію у Станіславові (тепер Івано-Франківськ), а вже нас­тупного року його обрано головою товариства „Повітова Січ“.

Під час загострення австро-російських відносин у 1912-1914 роках, українські політичні партії Східної Галичини та Буковини визначилися щодо політичної орієнтації, яка полягала на підтримці Австро-Угорської монархії у війні проти Російської імперії як найбільшого ворога України. Коли на початку Першої світової війни у Львові засновано міжпартійну Головну українську раду, до її складу увійшли й визначні радикали: Л. Бачинський, Микола Лагодин­ський, Михайло Павлик і Кирило Трильов­сь­кий.

Під час підготовки до виборів українці поділилися на два ворогуючі табори москвофільського та українофільського спрямування. Цей фактор у своїх цілях використовували поляки для тиску на український національний рух.

Про значний авторитет Л. Бачин­ського в галицькому суспільстві свідчила масова підтримка його кандидатури до Австро-Угорського парляменту. Як підтверджує тогочасна галицька преса, він був одним із найкращих промовців у Галичині. Під час виборів до австрійського парляменту був прихильником союзу всіх провідних національних партій з метою збільшення українського представництва в Державній раді. Парлямент­ська діяльність посла Л. Бачинського в австро-угорський період мала опозиційний характер щодо офіційної влади. Період його посольської діяльности характеризується активною боротьбою за створення українського університету у Львові.

У своїй автобіографії Л. Бачинський так характеризував свій виступ з цього приводу в парляментській комісії у Відні: „Багато здоровля коштувала мені промова у військовій комісії під час дебатів над новим військовим законом, коли я говорив через цілу ніч без перерви. Ця промова примусила правительство видати письмо з приреченням заснування українського університету“. Йдеться про 13-годинну промову Л. Бачинсь­кого у червні 1912 року. Основною метою його парляментської діяльности (1907-1918) було відстоювання національних і соціяльних прав галичан.

Д-р Л. Бачинський відзначався активною участю в об’єднанні західної України з Наддніпрянщиною та був одним з ініціяторів проголошення Акту злуки ЗУНР і УНР. Це ж бо він розпочав церемонію промовою: „Світла Директоріє і Високий Уряде Україн­ської Народної Республіки! Власною нашою волею хочемо і бажаємо обновити національно-державну єдність нашого народу, що існувала за Володимира Великого та Ярослава Мудрого, а до якої стреміли наші гетьмани Богдан Хмель­ницький, Петро Дорошенко та Іван Мазепа. Від сьогодні Західна Україна лучиться з Великою Україною в одно нероздільне тіло“.

Після розпаду Австро-Угорської монархії та поразки українських національно-визвольних змагань періоду ЗУНР, Східну Галичину приєднано до Польщі.

Окупаційна влада провадила політику асиміляції українського народу та інкорпорації „східних кресів“ до складу Польської держави. Упродовж 1919-1929 рр. до Східної Галичини прибуло 77 тис. польських військових осадників і цивільних колоністів, яким надано в користування багато української землі. Такий стан речей викликав незадоволення серед українського населення та галицького політикуму.

Важливу ролю Л. Бачинський відіграв у вирішенні економічних проблем в ЗОУНР.

Як керівник земельної комісії, він сприяв розробці закону аґрарної реформи та його ухваленню. У 1921-1923 рр. входив до складу Міжпартійної ради, брав участь у міжпартійних з’їздах і конференціях. Політик неґативно ставився до політики Другої Речі Посполитої, спрямованої на окупацію українських територій і проголосив політику орієнтації на „власні сили“ у боротьбі з окупаційним режимом.

Д-р Л. Бачинський був одним із найвідоміших політичних діячів Східної Галичини міжвоєнного періоду. Як провідник УРП, а з 1926 р. – Україн­ської соціялістично-радикальної партії (УСРП), він активно боровся та пропаґував у суспільстві гасла боротьби проти полонізації українських земель польськими осадниками. Політик вимагав надання українцям демократичних прав і свобод; виступав за навчання у школах Галичини та Волині рідною мовою; боронив соціяльні та національні інтереси українських селян і робітників.

Політик виступав за об’єднання всіх провідних західноукраїнських партій у спільному міжпартійному політичному блоці. Вимагав відновлення незалежности українських земель, пропаґував політику самостійної боротьби з польською окупацією Східної Галичини та засуджував політику більшовиків на Наддніп­рянщині. В історію увійшов як незламний борець за незалежність і соборність усіх українських земель. Л. Бачинський формував цілісну концепцію побудови майбутньої Україн­ської держави та неґативно ставився до будь-яких проявів чужоземного втручання в її внутрішні справи.

Л. Бачинський помер 11 квітня 1930 року в санаторії міста Ґріменш­тайн в Австрії. Його тлінні останки спочили на українській землі в Станиславові. В останню дорогу відомого земляка, оборонця і політика та пластуна провело понад 20 тисяч осіб. 14 липня 2017 року в рідному селі Серафинці Городенського району Івано-Франківської области відбулося урочисте відзначення 145-річчя від дня народження Л. Бачинського. Вдячні серафинці встановили йому погруддя і пам’ятний знак на місці садиби Бачинських. У подружжя Лева і Наталії Бачин­ських було двоє дітей – Софія і Марко. Їхні внуки і правнуки сьогодні живуть далеко від рідної землі – в США й Канаді.

Цінну наукову публікацію про визначного українця доповнює і збагачує перелік умовних скорочень, список використаних джерел і подяка авторки багатьом людям й установам за сприяння у підготовці видання. У книжці знаходимо понад 60 світлин, 36 копій з листів і газетних статей та шість кольорових мап.