У путінській Росії 23-24 червня відбулося протистояння між ПВК „Ваґнер“ та міністерством оборони. 23 червня російські війська нібито завдали ракетного удару по базі ПВК Ваґнера, що нібито призвело до загибелі та каліцтв великої кількости найманців. Ватажок ваґнерівців Євген Пригожин оголосив, що мститиме і „звільнятиме Росію“ і що 25 тис. найманців “йдуть розбиратися” з міністром оборони Сергієм Шойґу. Озброєні люди з’явилися у Ростові-на-Дону та взяли штурмом штаб Південного військового округу, а також низку будівель, включно з управліннями внутрішніх справ і служби безпеки та міською адміністрацією. Після несприйняття ультиматуму Кремлю, щоб до Ростова-на-Дону прибули міністер оборони РФ С. Шойґу та начальник генерального штабу Валерій Герасимов найманці вирушили на Москву.
В Москві злякалися можливого приходу найманців ПВК „Вагнер“, і зранку 24 червня в російській столиці та Московській області оголосили про початок контртерористичної операції. Керівник Росії Володимир Путін в екстреному зверненні назвав те, що відбувається, зрадою та ударом у спину. На в’їзді до Москви розгорнули блокпости та загородили мости важкою технікою.
24 червня ваґнерівці також узяли під контролю Воронеж. Зупинити їхні колони рухалися на Москву намагалася підконтрольна С. Шойґу військова авіяція й артилерія, але марно: найманці ПВК „Ваґнер“ знищили один літак, два бойові та чотири транспортні вертолети. Під час походу на бік найманців переходили російські солдати, росґвардійці та поліція. На бік Пригожина став представник російської опозиції Михайло Ходорковський.
Востаннє передові частини ПВК „Ваґнера“ було помічено у Липецькій області. До Москви залишалося 200 кілометрів. Але ввечері 24 червня Пригожин повідомив, що після перемовин із самопроголошеним президентом Білорусі Олександром Лукашенком він погодився зупинити свій “визвольний” рух на Москву. За час наступу на столицю Росії пригожинські найманці взяли під контролю приблизно 5,000 квадратних кілометрів російських територій, зокрема, у Ростовській, Воронезькій та Липецькій областях. Внаслідок просувань „ваґнерівців“ в Росії було розрито та заблоковано десятки доріг.
Пригожин був обурений безпідставно розпочатою війною проти України, недолугою, на його погляд, організацією бойових дій Росії проти України та розкраданням виділених на це ресурсів. Це й стало, на думку Пригожина, причиною невдач у війні з українською армією. Пригожин був близький до знищення путінської влади і його рішення скасувати марш на Москву викликало величезне здивування та розчарування як в самій РФ, так і за кордоном… Водночас своїм маршем на Москву дуже принизив режим Путіна, показав втрату Путіном впливу та контролі над російським суспільством. Кремлівський фюрер вкотре показав свою слабкість та вразливість. Для російських еліт та російських силовиків – це вже діягноз. Путіна однозначно усуватимуть, але поступово і зовні непомітно.
Водночас події хоч і невдалого заколоту показали слабкість усієї державної системи сучасної Росії. Угода, досягнута Лукашенком, є короткостроковим, а не довгостроковим рішенням, і військовий заколот Пригожина виявив серйозні слабкі місця в Кремлі та міністерства оборони РФ. Дії „ваґнерівців“ також продемонстрували деґрадацію російських військових резервів, які майже повністю зайняті боями в окупаційній кампанії в Україні, а також показали небезпеку покладатися на недосвідчених призовників для захисту кордонів РФ.
Кремлівський диктатор, швидше за все, не пробачить Пригожину. Хоча як офіційно повідомили в Кремлі, кримінальну справу стосовно Пригожина за спробу вчинити заколот буде закрито, решту „ваґнерівців“ також не переслідуватимуть за законом, а деякі з них зможуть підписати контракт із Міністерством оборони.
Позитивним моментом є те, що у Москві змушені були відволіктися від війни, що дає змогу ЗСУ більш активно розгорнути контрнаступальні дії . Але автоматичної поразки Росії не буде. На превеликий жаль, Україну ще чекає довга і завзята боротьба з монстром російського імперіялізму.