Читаючи книгу Миколи Берґа „Записки Н. В. Берга о польських заговорах и восстаниях 1831-1862“, видану в Москві 1873 року, я звернув увагу на згадку: „Передовсім ще у грудні 1845 року арештований з найвидатніших діячів змови повстанський комісар Старогродського обводу академік Трояновський, призначений на це місце головним начальником тієї частини Северином Ельжанівським“. Подумалося, що нащадком повстанського комісара може бути Богдан Трояновський, засновник і керівник українського католицького видавницва „Свічадо“ у Львові, який задля цього приїхав з Польщі.
Виявилося, що у тій книзі згадано багатьох учасників опору російськомі гнітові, прізвища яких співпадають з прізвищами ряду закордонних українців у США. Я не можу стверджувати, що вони походять з тих же родів, але таке припущення цілком можливе. Наведу згадки про таких людей у книзі.
З Галичини 1830 року прибув повстанський загін, у якому був Генрих Якубовський, член комітету „Централізація“. В цьому комітеті був також Фома Малиновський. Російські козаки розбили загін і трьох полонених доставили до Варшави. Якубов-ський був повішений біля містечка Борова Люб-лінської губернії з написом на шибениці про причину страти.
18 листопада 1933 року в Калішу розстріляні повстанці Антон Він-ницький і Йосиф Домбровський, а Петро Левицький, Максим Гав-ри-ленко та Григорій Загребельний після тілесного покарання заслані до Сибіру на каторгу.
Карл Борковський з Комітету польських карбонаріїв був засуджений на повішення, але страту замінили на 15 років каторги. Страчений був Олександр Комарницький.
З Франції до Польщі 1835 року виїхала група емісарів, серед яких були Леон і Адольф Залеські, оголошені в розшук поліцією.
Готуючи збройне повстання проти Росії, поляки призначили керівників повстанських загонів. На Бидгощ мав вести загін Станіслав Садовський.
Кілька разів у книзі згаданий Адольф Грушецький (великого зросту здоровий парубок з великими вуса-ми), пізніше засланий в каторгу в Сибіру на 10 років. До участи у повстанні долучився Владислав Жарський.
Активним учасником антиросійської демонстрації 1830 року був Карл Новаківський, „здоровила високого зросту з голосом як труба“, який вперше під час повстання заспівав давній гимн 1820-их років „Boże cos Polskie“.
У книзі наведено рапорт російського майора Фельшера: „Камінь пролетів позаду мене і біля підпоручика Шахназарова“. Не можу обминути це прізвище, бо минули роки, і Карен Шахназаров опинився в числі провідних антиукраїнських пропаґандистів Москви. Нащадок окупанта?