Пише до Вас колишня працівниця Українського Народного Союзу (УНС) Евеліна Гвать-Белюць. Я 30 років не була в Америці і тепер вирішила відвідати її, мою другу батьківщину. Пашпорт у мене американський. В 1984 році мене запросили на працю до Радіо Свобода в Німеччину і я залишила працю, житло в Джерзі-Ситі та й переїхала до Мюнхену. Працювала там до виходу на пенсію.
Десь за місяць збираюсь відвідати своїх знайомих, котрі живуть на Фльориді. І мені цікаво дізнатися, чи є на Фльориді українська громада? Я багато виступала в Америці в 1980-1984 роках. Випустила кілька платівок і авдіокасету з піснями Леоніда Вербицького. Мене багато що пов’язує з української громадою, але, на жаль, минули часи і я уже втратила всі, фактично, координати. Тому прошу подати мені адреси координаційних центрів української громади, особливо на Фльориді.
На роботу до УНСоюзу мене приймав д-р Іван Флис, а редактором газети „Свобода“ був Зенон Снилик. Також там тоді працювала надзвичайно мила і розумна людина Людмила Волянська. Зустрічалася я, і неодноразово, з проф. Петром Одарченком, Ярославом Падохом та його дружиною Іреною, з обома Караванськими, Тарасом Грицаєм, тодішнім адміністратором Літературно-Мистецького Клюбу, де мала честь виступити вперше на американській землі, Богданом Футеєм, Наталією Даниленко, Костем Варварівим та з багатьма іншими достойними людьми української дяспори.
Була на Ґлен-Спеї, в Еленвілі, на Союзівці і багатьох містах – у Філядельфії, Бафало, Вашінґтоні, Чикаґо, Рочестері, Дітройті, Колюмбусі, Огайо, Торонто, Ню-Йорку і так далі. Хочу ще раз відвідати місця, де мені було дуже приємно.
Тепер я на пенсії і живу в східній Словаччині (чоловік – лемко-русин). Електронна пошта: [email protected].
На світлині – виступ в 2015 році, в Київському національному університеті ім. Шевченка‚ з моїми словацьким співачками (навчила їх співати українською мовою). Це літературно-музична композиція „Гармонія душі“ за творами Богдана-Ігоря Антонича.
Бардіїв‚ Словаччина