У Канаді відійшла у вічність видатна українка Марія Шкамбара. Її покликанням було щиро і віддано служити громаді як у діяспорі, так і в Україні. Українські реєстрові козаки стверджували, що в неї прадавнє козацьке прізвище – Шкамбара, що в справах вона була справжня гетьманша, і до них прилучилася б радо, хоча жила за океаном.
М. Шкамбара народилася в Україні. У дитинстві разом із батьками переїхала до Канади. Вчителька за фахом, відома як визначна громадська діячка. Спершу – у Спілці української молоді, згодом – у Лізі українок Канади (ЛУК). Один із найголовніших серед багатьох напрямків її діяльности в ЛУК – становище жінок-політв’язнів радянських таборів, які далеко за межами України, в Сибіру, каралися на засланні понад 25 років. М. Шкамбара стала головою Комітету українок Канади, очолювала Конґреc українців Канади, відділ Торонто.
2002 року на VIII Конґресі Світової федерації українських жіночих організацій М. Шкамбару було обрано на високу посаду голови СФУЖО. Як очільниця СФУЖО Марія Шкамбара була другою заcтупницею президента Cвітового конґреcу українців та членкою Дорадницького комітету Ради багатокультурноcти провінції Онтаріо.
На річних нарадах 2003 року за стараннями М. Шкамбари до СФУЖО приєднався Союз українок Канади. Ніколи не залишалася поза її увагою проблема боротьби з насильством над жінками, заборона торгівлі людьми – 2004 року під керівництвом Екзекутиви СФУЖО в Міській ратуші Торонто проведено конференцію “Припиніть торгівлю жінками та дітьми”, надано фінансову допомогу на видання книжки “Natasha’s” Віктора Маларика.
Дякуючи зусиллям М. Шкамбари, того ж року вперше в Римі організовано Европейську конференцію СФУЖО, де до неї ввійшли три жіночі об’єднання – Асоціяція українських жінок-робітниць в Італії, Союз українок Італії, Добровільна асоціяція українських жінок в Італії. Велику увагу було приділено обговоренню під час круглого столу „Співпраця европейських організацій та успіхи і проблеми жіночих організацій у світі“. М. Шкамбара, тепло вітаючи представниць складових організацій СФУЖО з 12 країн, попросила кожну з голів представити свою делеґацію та висловлювала радість: „Нас так багато і з усього світу!“
На високе визнання заслуговує невтомний заклик М. Шкамбари до світової громадськости та ООН визнати Голодомор 1932-1933 років в Україні геноцидом українського народу. Значущою була організована нею фінансова допомога Україні. СФУЖО звітувала про допомогу Україні загалом на 6 млн дол.
М. Шкамбара – володарка численних нагород України та Канади.
Багаторічна самовіддана діяльність М. Шкамбари для добра української діяспори, громадськости Канади та для розбудови України була її жертовним служінням захисту свободи, збереженню української свідомости, історичного минулого, національних традицій, яке стане поштовхом і для нашої активности, надасть сил і до нашої дальшої праці.