На 83 році життя 5 серпня у Звенигородці відійшов у засвіти етнограф, археолог, краєзнавець, просвітянин, музеєзнавець Вадим Мицик.
Він народився у селі Вишнопіль на Черкащині. Середню освіту здобув у селі Оксанина на Уманщині, а професію садівника – у Млієві. Студіював журналістику з 1964 року в Київському університеті, але через політичні утиски в 1965 році був відрахований. З грудня 1965 по червень 1973 року працював в газеті „Колос“ (Тальне). Очолював літературну студію „Зажинок“, з якої вийшли сім членів Спілки письменників України. З кінця 1965 року активно збирав і досліджував українську народну творчість: пісні, свята й обряди, народне декоративно-прикладне мистецтво. У селах записував колядки, веснянки, купальські та калитянські пісні.
Активізував відновлення та проведення народних свят у селах району. Вперше в українській етнографії обґрунтував свята Сонячного кола. Для найсуттєвішого відзначення свят створював фолкльорні колективи. Пісні та дійства свят у записах В. Мицика увійшли до репертуару народних колективів „Оріяни“, „Ордана“, „Веснянка“ (Тальне).
Відкривати духовні надбання народу – було провідною рисою досліджень В. Мицика. Виявив на Тальнівщині писанкарок Теклю Дученко, Ялину Ратушняк, Феодосію Мицик, Федору Гончар, Євдокію Бадьору. Вперше запровадив термін „художнє хлібопечення“ на означення жанру народного мистецтва. Популяризація народної культури привела до дослідження української мітології.
Із червня 1973 року працював молодшим науковим співробітником Інституту археології. Понад 20 польових сезонів провів археолог-краєзнавець на розкопках поселень Трипільської культури у Черкаській, Кіровоградській, Одеській, Чернівецькій областях. Відкрив три ранні поселення Гребенюків Яр, Довжуків Куток, Антонівка.
Краєзнавець не міг обійти голоди-геноциди українського народу. Він був ініціятором збирання імен умертвлених голодом у селах Тальнівщини.
Лебединою піснею було створення Тальнівського районного музею історії хліборобства, знаного не тільки в Україні, але і далеко за її межами, якому музеєзнавець присвятив 28 років.
Історію і культуру Тальнівського краю розкрили понад 20 книг В. Мицика, численні збірки, статті у журналах та вісниках.
В. Мицик був справжнім подвижником здорового способу життя – кандидат у майстри спорту, викладач, учасник багатьох змагань з бігу, чемпіон України серед ветеранів. Нагороджений грамотами Міністерства культури України, медалями „За вагомий внесок у розвиток Тальнівщини“, „За заслуги перед Звенигородщиною“, „Будівничий України“, „За збереження народної культури“, навічно занесений до Книги пошани міста Тальне.
В. Мицик навічно увійде в історію розвитку духовности та культури українського народу.