Набирає обертів міжнародна кампанія проти участи російських та білоруських спортсменів у паризькій Олімпіяді-2024. Українська влада апелює до національних олімпійських комітетів, міжнародних спортивних федерацій, спонсорів Олімпіяди, керівництва Франції як країни-організатора та парляментів країн світу. До кампанії приєдналися славетні українські спортсмени.
6 січня Верховна Рада України звернулася до парляментів країн світу, Міжнародного олімпійського комітету (МОК), національних олімпійських комітетів та міжнародних спортивних федерацій із закликом заборонити участь російських та білоруських спортсменів у міжнародних спортивних змаганнях, у тому числі Олімпійських іграх, до завершення збройної аґресії, виведення російських військ з усієї її території та вирішенням питання про компенсацію збитків.
25 січня виконком МОК припустився можливості участи росіян та білорусів в Олімпіяді під невтральним прапором за умови, що вони не виступали відкрито на підтримку аґресії. Після цього Олімпійський комітет України ухвалив рішення про бойкот паризьких Ігор у разі, якщо до них буде допущено громадян двох країн-співаґресорів.
З початком російського повномаштабного вторгнення гасло „Спорт поза політикою“ втратило право на існування. Російські та білоруські спортсмени, у тому числі олімпійські чемпіони та призери Олімпійських ігор, схвалюють війну проти України: насильство, вбивства та геноцид українського народу. 27 січня Президент України Володимир Зеленський оголосив про початок „маратону чесности“, спрямованого на те, щоб „очистити керівництво міжнародних олімпійських структур від лицемірства та будь-яких спроб витягнути у світовий спорт представників держави-терориста“. Якщо російські спортсмени з’являться на міжнародних змаганнях, це лише питання часу, коли вони почнуть виправдовувати аґресію Росії і використовувати символіку терору, і це також питання часу, коли Кремль почне використовувати наявну безпринципну „гнучкість“.
3 лютого на позачерговому засіданні Генеральної асамблеї НОК України 109 із 112 його членів проголосували за можливість бойкоту Олімпіяди-2024. Вирішено направити листи національним олімпійським комітетам країн світу, міжнародним спортивним федераціям з олімпійських видів спорту та іншим суб’єктам олімпійського руху.
У Великій Британії 10 лютого відбувся саміт 35 країн, організований через питання можливої участи Росії в Олімпіяді-2024. Група з 35 країн, включаючи США, Німеччину та Австралію, домовилися вимагати відсторонення російських і білоруських спортсменів від участи в Олімпіяді 2024 року.
Варто придивитися, чи гасло „Спорт поза політикою“ відповідає дійсності. Основу спортивного життя Росії становлять військові товариства – ЦСКА (Центральний спортовий клюб армії) і „Динамо“, утворені 1923 року для розвитку спортового життя у війську і органах державної безпеки.
Президент Олімпійського комітету Росії – полковник Збройних сил Станіслав Поздняков. На XXXII літніх Олімпійських іграх половину нагород в Токіо здобули військовослужбовці, співробітники МВС та Росґвардії. З часів Радянського Союзу багато спортсменів досі тренуються у спортивних товариствах ЦСКА та „Динамо“ (тепер спортивне товариство Міністерства внутрішніх справ, до складу якого раніше входили і внутрішні війська МВС, потім перетворені на Росґвардію). Тож медалі на Олімпіяді в Токіо виграли рядові, сержанти, прапорщики та офіцери, зокрема старші лейтенанти Анастасія Войнова та Дар’я Шмельова, Денис Аблязін, лейтенант Віталіна Бацарашкіна та інші. Можливо, вони тепер не воюють проти України, але представляють у світі силові структури, які досі катують український народ.
Росія гібридна й у спорті. Немає жодної сенсації в тому, що Кремль відправляє на спортивні заходи військових та силовиків – російська влада цього й не приховує. За підсумками літніх Олімпійських ігор 2016 року були відзначені сержанти Хасан Халмурзаєв та Євген Рилов, молодший сержант Антон Чупков, старший лейтенант Євген Лагунов.
Російські силові структури панують у спорті.
Режим Путіна не відмовиться від цієї практики, оскільки, як свідчить історія СРСР, вона може давати непоганий результат. Просто це благодатний ґрунт для зміцнення уявної російської перемоги за допомогою доступних режиму пропаґандистських інструментів. Росіян таким чином змушують ще більше пишатися „кольором нації“ – військовими, які вбивають людей в Україні, та правоохоронцями, які б’ють їх на акціях протесту.