Війну в Афганістані, розпочату Радянським союзом у грудні 1979 року, вели заради „виконання інтернаціонального обов’язку з надання допомоги братньому афганському народові“. Вона тривала дев’ять років і закінчилася вимушеним і далеко не переможним виведенням радянських військ з території сусідньої держави. У цій війні, яка велася з метою встановлення соціялістичного ладу в Афганістані, загинули, померли від ран хвороб 18,833 радянські особи, були поранені 49,985 осіб, стали інвалідами 669 осіб, потрапили в полон 417 осіб (з них додому повернулося тільки близько третини). За дев’ять років війни через Афганістан пройшло 620 тис. солдатів і офіцерів. Багато з них захворіли на „афганський синдром“ (посттравматичний стресовий розлад) та інші психічні захворювання. Соціялізм в Афганістані не було встановлено. Ця не дуже зрозуміла радянським громадянам війна, що показала слабкість країни, яка очолювала „соціялістичний табір“, продемонструвала всьому світу її імперіялістичний характер і стала каталізатором розпаду СРСР. Ця остання війна, яку вів Радянський союз, виявилася однією з тих останніх самовбивчих мін, на яких підірвалася ця величезна держава. Вона припинила своє існування через два роки після виведення радянських військ з Афганістану в 1991 році. Афганський уряд впав 1992 року.
Хоч мета афганської війни була не зовсім зрозумілою населенню СРСР, все ж у неї був явний ворог – моджахеди, люди іншої релігії, які розмовляють іншою мовою, далекі за звичаями та традиціями від радянських людей, які справді виглядали чужими і ворожими для СРСР. Війна в Україні триває вже півтора року, тобто за тривалістю вона в шість разів менша за афганську. У цій війні вже загинуло, поранено і покалічено у багато разів більше російських солдатів, ніж загинуло радянських солдатів в Афганістані. Війна в Україні є ще менш зрозумілою населенню Російської федерації, ніж війна в Афганістані була зрозумілою радянським громадянам. Противник сповідує ту саму православну релігію, належить до тієї самої групи слов’янських народів, розмовляє схожою мовою і тривалий час жив із росіянами в одній радянській державі. Але радянські люди звикли до того, що армія їхньої країни вторгається в інші країни для приєднання до соціялістичного табору або для зміцнення в них соціялістичних режимів. Мабуть, це дозволило радянським громадянам якось зрозуміти афганську війну. Набагато складніше було сформулювати мету війни Росії в Україні. Для російських громадян необхідно було вигадати особливого „українського ворога“, якому для правдоподібности приписували риси старого незаперечного і зрозумілого ворога – нацистів.
У 2001 році Президент Росії Володимир Путін, відповідаючи на запитання про афганську війну, сказав: „Насправді ніякої військової поразки Радянського союзу не було. Він досяг усіх цілей, які ставив перед собою у військовому пляні“. В лютому 2015 року Путін сказав, що, хоча „було багато помилок“, причиною введення військ в Афганістан були „реальні загрози“. Після анексії Криму керівництво Російської федерації зрозуміло, що необхідно виправдати аґресивну політику Радянського союзу в Афганістані, оскільки його країна є спадкоємицею СРСР, зокрема в успадкуванні його імперіялістичної політики, щоб використовувати її проти України. Імперії характеризуються, за висловом німецько-американського філософа Ґерберта Маркузе, „одновимірною свідомістю“, тобто в цьому разі це відсутність самоконтролі, тверезої оцінки ситуації та захопленість власною силою і правотою.
Війна в Афганістані не тільки коштувала радянським платникам податків величезних грошей, не тільки вбила, поранила, скалічила фізично і психічно сотні тисяч радянських людей, вона наблизила кінець їхньої країни. Радянський союз розпався і припинив своє існування. Війна Російської федерації в Україні у багато разів небезпечніша для збереження цієї країни, ніж афганська війна для СРСР. Україна стала незалежною завдяки розпаду СРСР. Вона може зберегти свою незалежність завдяки можливому розпаду Російської федерації.
Війна в Україні задумувалася за сценарієм війни СРСР в Афганістані: коротка війна, швидка перемога, встановлення прорадянської влади в Афганістані, демонстрація радянської військової могутности „колективному Заходу“. Але розрахунки в Україні виявилися такими ж помилковими, як і в Афганістані. Нинішня війна розгортається за афганським сценарієм: довга, руйнівна, кровопролитна війна, ослаблення Російської федерації, що може призвести до її розпаду. СРСР був потужнішою країною, ніж Російська федерація, але програв війну в Афга-ністані. Як і США в Кореї, В’єтнамі, Іраку та Афганістані, СРСР відступив з Афганістану. Він зрозумів, що зазнав поразки, і пішов з Афганістану, щоб не допустити ще більшої поразки. Російська федерація перетворила війну в Україні на екзистенційну, оскільки не може відступити в боротьбі з „нацистами“ і проти „колективного Заходу“. Вона перетворила війну на гамлетівське питання: „бути чи не бути?“, бути імперією, сюзереном, якому має підкоритися її колишній васал Україна та чию імперську велич має визнати „колективний Захід“, чи програти, тобто розпастися, як Радянський союз? Оголосивши себе спадкоємицею Радянського союзу, Росія привласнила собі право на захоплення територій, що належали йому, і визнала правомірним копіювати свій статус імперії, що розширюється і прагне перетворити на „соціялістичні“ якомога більше країн. Але, привласнивши собі права Радянського союзу на „збирання земель“ під егідою радянської влади, Росія, можливо, привласнила собі й долю зазнати фатальної поразки через самовдоволене, хибне переоцінювання власних сил та розпастися через авантюри розв’язання війни, яку вона видавала війною за власне існування. Росій-ська імперія розпалася через невдалий для неї розвиток подій в Першій світовій війні. Радянський союз розпався внаслідок невдалої спроби наслідувати традиції Російської імперії. Російська федерація як їхня справжня спадкоємиця, вочевидь, йде шляхом Російської імперії та Радянського союзу.