Коли мої батьки разом з моєю однорічною сестрою приїхали з Німеччини до Америки, вони були змушені шість місяців зупинитись на острові Еллис біля Ню-Йорку, поки їх пустили на острів Мангетен. Ця затримка відбулась через приналежність мого батька Евгена Лозин-ського до ОУН. Він мав три арешти за Польщі та один – з довгим ув’язнен-ням – за німців.
Вже після батькового відходу у вічність виявилось, що американська еміґраційна служба користувалась аґентурним списком організацій, які вважались ворожими для Америки. Закон про переміщених осіб 1950 року виправив недоліки в законі 1948 року. Закон забороняв в’їзд „будь-якій особі, яка виступала або допомагала в переслідуванні будь-якої особи через расу, релігію або національне походження“. Щоб допомогти консулам США та їхнім слідчим забезпечити дотримання заборони, Комісія у справах переміщених осіб склала „Список небезпечних осіб“ для кожної країни з понад 275 організацій, які вона вважала злочинними. Будь-яка особа, яка належала до цих організацій, не мала права отримати візу.
У цьому списку було сім українських організацій чи установ: Бюро українських справ у Німеччині, Спілка української молоді, Українська військова організація, ОУН, Україн-ський допомоговий комітет (Краків), Дивізія “Галичина”, аґенти та члени українських розвідувальних служб.
Перегляд документів осіб, яким Комісія не дала візи до в’їзду в США, вказує на поширення цього списку на членів партії Бандери, Україн-ської повстанської армії, членів розвідки УПА, СУМ – організації терористичної групи Бандери. І знов ОУН, і знов СУМ, Бандера, Дивізія “Галичина”, Українська головна визвольна рада.
Важко взагалі пояснити як родині Лозинських вдалось звільнитися. Більш правдоподібно мало значення, що мого батька американські війська звільнили з концентраційного табору в Авшвіці. Доказом була його ліва рука, бо там було навіки вписане таборове число в’язня.
Американська політика у той час взагалі була наївною. Існує чимало розсекречених документів, які вказують як на той час ставився Держде-пар-тамент США до українців, уважаючи українських націоналістів сепаратистами, а то і терористами. Велика приязнь між Франкліном Рузвельтом та Йосифом Сталіним мала теж великий вплив. Також американська сторона була перенасичена комуністами, багато з яких були аґентами СРСР.
Певний проґрес у цій справі треба завдячувати українській політичній діяспорі, яка за 30 років свого існування все ж таки зуміла дуже багато показала світу.