За 23 роки успішного проведення на всіх континентах Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика його організатори виконують безцінну державницьку місію. Підготувавши армію знавців державної мови, ми маємо кілька поколінь сміливих, гідних та відважних громадян, якими захоплюється світ, і це – не межа. В умовах війни мова стала зброєю проти окупанта, тому саме вона на вустах нації освічених та нескорених наближає нашу перемогу.
Саме тому сьогодні як ніколи, важливо, аби до цього важливого націєтворчого проєкту приєднувалася все більша кількість учасників. Цей конкурс має об’єднати довкола себе мільйони молодих українців, які знають, що вони є громадянами цієї країни, яка сьогодні виборює своє віковічне право бути незалежною.
Звертаю увагу на ініціятиву „батьків“ конкурсу – Петра Яцика і Михайла Слабошпицького, які, започатковуючи 23 роки тому конкурс, бачили його не мовним змаганням кількох сотень чи навіть тисяч учасників, не ще однією олімпіядою на звання найкращого знавця рідної мови в Україні, а масовим посполитим рухом молоді в оволодінні українською мовою. За їхнім задумом, у першому етапі конкурсу мали брати участь усі школярі всіх шкіл держави, а це – мільйони й мільйони юних українців. Додам: сьогодні це мають бути й студенти вищих навчальних закладів різного підпорядкування, починаючи від Міністерства оборони України.
Традиційно конкурс стартує кожного року 9 листопада, у день української писемности та мови. І знаково було б, аби цього дня Радіодиктант національної єдности писали всі школярі й студенти України. Звісно, для найменших мають бути спеціяльно підготовлені тексти. Але це вже деталі. В такий спосіб це, по-перше, могло би бути зараховано, як проведення першого етапу конкурсу, а, по-друге, стало б потужним масовим актом підтримки державної мови.
Тарас Кремінь – уповноважений із захисту державної мови