Маю слово про Миколаївську міську топонімічну комісію, котра ніяк не може почати власну роботу. До числа представників громадськости, які є членами цієї комісії, я, з огляду на склад міської ради, не потрапив. Я й не міг потрапити. Хоча оприлюднив статей та блоґів про видатних миколаївців більше, аніж ті 11 „громадських активістів“, разом узяті.
Поки процес тотального перейменування вулиць Миколаєва ще не почався, деякі представники міської топонімічної комісії вже почали висловлюватись. Почну з позитивного.
Доктор історичних наук, професор Миколаївського гуманітарного університету ім. П. Могили Юрій Котляр порадував. Він пропонує вулиці імені майора НКВД Віктора Лягіна повернути первісну назву – Різдвяна.
І про хамелеонів. Ще одна членкиня комісії Інга Хоржевська, директорка Центральної міської бібліотеки ім. М. Кропивницького, колишня очільниця прес-служби Миколаївського міського голови Олександра Сенке-ви-ча, вразила власною цинічною брех-ливістю. Вона заявила, буквально, що позбуватись імперського російського минулого в Миколаєві потрібно було ще в 1991 році. Тоді, можливо, б і теперішньої війни з РФ не було.
Раджу всім зацікавленим завітати до Центральної міської бібліотеки та попросити для ознайомлення підшивку газети Миколаївського обкому комсомолу „Ленінське плем’я“ за 1990-1991 роки. Журналістка Інга (тоді вона носила прізвище Савіц-кая) активно виступала проти української церкви, за державний статус російської мови в Україні, рускіх героїв „Ніколаєва“. Я все пам’ятаю, дискутував з нею. Мої політичні погляди від 1989 року не змінились. На відміну від переконань Інги.
Мешкаю в Миколаєві від липня 1976 року. Віталій Кім, Олександр Сенкевич, корінні російськомовні миколаївці намагаються вчити мене, як треба любити українську мову, український прапор, українську історію, українських героїв. Їм допомагає ще один колишній комуніст Юрій Гранатуров.
У перший день навчального року Ю. Гранатуров, І. Хоржевська, В. Кім, О. Сенкевич підуть в шкільні класи та будуть співати дітям, як вони протягом 1989-1991 років боролись за незалежну Україну.
Миколаїв залишається єдиним обласним центром України, де немає ні обласної філармонії, ані спеціялізованої обласної психіятричної лікарні. Тому тут хворого москаля можна зустріти на будь-якій державній чи муніципальній посаді.
Миколаїв