ГУР України заявляє, що має у своєму розпорядженні докази цілеспрямованого підриву Каховської ГЕС. Але доки вони не оприлюднені, ми можемо оперувати непрямими доказами. Напередодні відступу з Херсона восени минулого року генерал армії РФ Сергій Суровікін заявив, що українські війська нібито готують масований ракетний удар по греблі Каховської ГЕС. Заява Суровікіна збіглася за часом із оголошенням окупаційною владою Херсонської області масової евакуації на російську територію.
Наступного дня Президент України Володимир Зеленський звинуватив Росію у підготовці маштаб-ної катастрофи на півдні України. За словами Зеленського, російські війська замінували дамбу та аґрегати Каховської гідроелектростанції. Амери-канський Інститут вивчення війни тоді висловив припущення, що підрив російськими військами Каховської дамби після відступу з Херсонської області дозволить їм звинуватити Україну в затопленні навколишніх населених пунктів, прикрити свій відступ і затримати просування ЗСУ через Дніпро, а також відвернути увагу від повідомлень про свої втрати.
І тоді, і зараз сценарій із підривом греблі Каховської ГЕС виглядав би абсурдно для української армії: як можна плянувати наступальні операції, якщо територія на південь від Дніпра перетвориться на болото? Зрозуміло, що наступаючі війська не зводитимуть перешкоди собі на шляху. Не кажучи вже про всі інші неґативні наслідки для України загалом. Вони можуть бути без перебільшення катастрофічними – починаючи з втрати близько 15% експортного потенціялу пшениці, можливої втрати ЗАЕС та проблем із водозабезпеченням у тому числі такого великого міста, як Кривий Ріг. При цьому Украї-на у застосуванні тактики „випаленої землі“ не була помічена. А от канал російської 205-ої окремої мотострілецької бриґади повідомляв 21 жовтня минулого року: „Є підтверджена інформація про мінування нами дамби та підрив її у разі неконт-рольо-ваного просування противника“.
З погляду довгострокової стратегії, підрив Каховської ГЕС створює росіянам більше проблем. Якщо вважати, що вони збираються вчепитися зубами до Криму, а не драпати звідти. Оскільки це повертає до порядку денного питання водопостачання Криму, рішення якого Путін називав однією із цілей СВО. Але коли демонстрували здатність до стратегічного мислення? Та ніколи й ніде. Все що завгодно, аби сповільнити український наступ. Заодно налякати світову спільноту: не підходь, я – психічний! І навіть якщо це не спрацює – то хоч максимально нагадити українцям.