10 серпня, 2023

Москалі від кари не втечуть

Друк

Оті, що в Кремлі засідають,
Чи вони розум і совість мають?…
Себе ти старшим уявляєш
І хоч штани діряві маєш
Себе великим називаєш…
То мозок в них перевернувся
Й на старий лад вже повернувся.
Свободи вже не хочуть знати,
Людей в ярмо знову загнати!
Кого прийшли ви визволяти?
Кому збирались помагати?
Чи жінці, щоб вдовою стати?
Чи дітям, щоб батьків не мати?
То як же їх тепер назвати,
Хто може про оте сказати?
На розум навіть не приходить
Яка ще назва їм підходить!
Такого в світі не буває:
Злочинців уряд відпускає
Та ще й грошима постачає
За те, що той бандит вбиває!
Які вже там із них солдати!
Лиш бандою їх можна звати.
Для них підходить назва тая,
Бо всі вони як вовча зграя!
Ніякі то не миротворці,
У лютій злості озвіріли,
Засліпило вже їм очі,
Людей вбивати всі охочі!
Скільки ви люду погубили!
Скільки крови вже пролили!
І вам усе те не минеться
За злочин заплатить прийдеться!
Мара за вами ходить буде.
Ніхто вам того не забуде
У сні чигатимуть кошмари
В очікуванні злої кари!
Коли прокинешся від жаху,
Весь мокрий від нічного страху,
Побачиш чорну смерть з косою –
Вона прийшла вже за тобою!
Така у душогубів доля!
Такий їх вибір – їхня воля
За усе зло що учинили
Отримають, що заробили!
Всі генерали ніби вівці
Слухняно до вождя кивають,
Повзти готові на долівці,
А що робити вже не знають!
Шойгу військових справ не вчив,
Але погони причепив…
Щоб генералом його звати,
Повинен службу війська знати!
Лавров ніби мала папуга
Своєї думки вже не має,
Усе що Путін йому каже,
Він слово в слово повторяє.
Медведєв щоки надимає
Ніби щось при владі має
Та лише ноги розставляє
Від чарки вже його хитає!
Пригожин в дійсності бандюга,
Із криміналу волоцюга,
Який він сам такі й солдати –
Убивць до війська став приймати!
Кадиров носа задирає,
Але ошийник міцний має
Далеко він не забігає,
Бо мотузок не дозволяє.
До Путіна хвостом виляє
І ніби вже не пам’ятає,
Як москалі Чечню згубили,
Чеченців тисячі убили.
Вони не знають, що робити,
Як ще народ свій обдурити
Коли мозок не на місці,
Потрібно їм його промити.
Те, що посіяв, те пожнеш,
Що заробив, те будеш мати,
Від кари ти вже не втечеш
І буде світ тебе карати!

Українське село, Сомерсет, Ню-Джерсі

Коментарі закриті.