Розслідування трагедії у Броварах, де у катастрофі вертолета загинуло керівництво МВС України, ймовірно, триватиме не один місяць. Не випереджаючи його результатів, хочу звернути увагу на деякі паралелі.
Зараз уже очевидно, що зовнішнього впливу на вертоліт у момент катастрофи не було, тобто він не зазнав ракетного, артилерійського, кулеметного чи автоматного обстрілу, до нього не потрапляли птахи чи інші сторонні предмети. Це виключає із можливих причин трагедії обстріл вертольота з російського чи українського боку, а також нещасний випадок.
Таким чином, залишається лише дві групи причин – помилка пілота чи технічна несправність. Звичайно, у вертолета був досвідчений екіпаж, але стояв туман, та й досвідчені пілоти часом помиляються. Проте вертоліт йшов автопілотом, що ніби виключає помилку екіпажу або, принаймні, знижує таку ймовірність до мінімуму.
Технічні ж несправності може бути випадковими чи викликаними цілеспрямованим впливом з боку людини. В останньому випадку говорять про диверсію. Наразі українська влада не виключає ні помилки пілотування, ні випадкової технічної несправності, ні диверсії – але тільки через пошкодження якоїсь із систем вертольота, а не внаслідок вибуху на борту.
Невдовзі після катастрофи в Броварах російські пропаґандисти цілком передбачувано почали розвивати тему внутрішніх розбірок, які нібито відбуваються між різними угрупованнями в українській владі. Загибель Міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського та його заступників начебто становили вислід цих розбірок. Але я звернув увагу на одну публікацію прокремлівського сайту „Політнавігатор“, відомого своїми зв’язками із російськими спецслужбами.
Там теж розглядалися різні версії катастрофи, причому доводилося, що загибель керівництва МВС України не була вигідна ні Кремлю, ні українським владним угрупованням, а тому найімовірніша причина катастрофи – „нещаслива випадковість“, тобто непередбачена технічна несправність. Складається враження, що мета цієї публікації – відвести підозри від російських спецслужб та їхньої досі численної української аґентури.
Щодо катастрофи у Броварах, то директор „Stiletto Systems“ Халіт Хабібуллін вбачає у ній корупційну складову. За його словами, гелікоптери EC225 Super Puma виробництва компанії „Eurocopter“, один з яких розбився в Броварах, були закуплені Україною ще в 2018 році з явно бракованої партії: у цих машин спостерігалися структурні проблеми з редуктором і втулкою несучого ґвинта, яка могла відвалитися в польоті, внаслідок чого й траплялися аварії. Водночас автор не виключає, що може бути і варіянт саботажу, якщо технік послабив шланґи високого тиску і при польоті від вібрації олія з редуктора стала поступово витікати, доки її не заклинило.
Щодо можливої диверсії хочу лише зауважити, що російська аґентура в Україні була і серед високопосадовців СБУ, і серед офіцерів ЗСУ. Так, вбивство співробітника Головного управління розвідки Міноборони України бізнесмена Дениса Кірєєва, який встиг передати цінну інформацію про російський наступ на Київ, явно було скоєно за командою з Москви і не могло бути виконане без участи когось із високопоставлених офіцерів СБУ. А раніше, 11 лютого 2017 року, так само було вбито генерал-полковника ЗСУ Генадія Воробйова, начальника Національного університету оборони України, який раніше обіймав посади командувача Сухопутних військ ЗСУ та першого заступника начальника Генерального штабу. Нинішній головком ЗСУ Валерій Залужний нещодавно похвально відгукнувся про Воробйова як воєначальника, багато в чому завдяки якому українська армія змогла швидко перейти на стандарти НАТО в організації та бойовій підготовці. Для Путіна та його генералів він був зрадником. Причини його смерти стають зрозумілими, якщо врахувати, що напередодні, 10 лютого 2017 року, в Криму побував один із команди отруйників Навального. Але він міг тільки привезти отруту. А підмішати його генералу міг лише хтось із своїх офіцерів.
При розслідуванні катастрофи в Броварах варто серйозно поставитися до версії саботажу.