18 листопада, 2016

Мова – це не тільки засіб спілкування

Українська мова – одна з найдавніших, найбагатших мов Европи. Вона належить до наймельодійніших мов у світі. Історія нашої мови містить багато трагічних сторінок. До початку 1990-их років українська мова майже 375 років зазнавала утисків, заборон і жорстоких репресій від окупаційної московської влади. Не мала вона державного статусу також у тих сусідніх країнах, до складу яких тимчасово входили українські землі. Гноблення української нації завжди супроводжувалося нищенням нашої мови.

Проте завдяки величезній силі духовного спротиву українського народу всім окупантам і гнобителям наша мова не вмерла, не зникла. Разом з народом пройшла вона жахливі випробування на міцність‚ довела свою велику життєспроможність і вижила. На зло всім ворогам і перевертням. Вперше державний статус вона отримала 3 січня 1919 року‚ але після московсько-більшовицької окупації України його було втрачено на 70 років.

Сьогодні українська мова – єдина державна в Україні. Цей статус вона набула 27 жовтня 1989 року внаслідок внесення змін до Конституції УРСР. Тодішня прокомуністична Верховна Рада наважилася на таке історичне рішення завдяки потужному натискові Народного Руху України і Товариства української мови ім. Тараса Шевченка.

На жаль, навіть найвищі посадові особи не усвідомлюють очевидної істини: стан державної мови є важливою складовою питання національної безпеки. Нині він невтішний, бо всі 25 років незалежности України наша мова перебуває під загрозою. Незважаючи на державний статус, вона ще не посіла панівного становища в політичній, управлінській, економічній, інформаційній, комунікаційній, освітній і релігійній сферах.

Не тільки звичайні громадяни, але й чимало посадовців досі не розуміють того, що мова – це не тільки засіб спілкування. Українська мова – важливий соціяльний фактор, що забезпечує збереження й існування українського етносу, його культури в добу ґльобалізації. Мова – не тільки засіб комунікації, але й спосіб духовної самоідентифікації. Передусім через мову, а не через одяг, багатство чи інші зовнішні ознаки людина виявляє свою індивідуальність, духовність, культуру, ставлення до свого народу, до інших осіб і до світу.

Зате про велике значення мови для держави і суспільства добре знає наш ворог. Тому через численну свою аґентуру в українській владі Росія силкується зробити свою мову другою державною в Україні. На практиці це призвело б до відсунення української мови на периферію суспільного життя. Ослаблення позицій української мови в Україні спричинило б мовний та ідеологічний розкол суспільства, політичне, економічне і морально-духовне ослаблення нашої держави.

Через неуцтво й непатріотизм багатьох високопосадовців в Україні ще й досі відсутня концепція державної мовної політики, покликаної запровадити систему фундаментальних нормативних актів, які зобов’яжуть органи державної влади та управління на практиці в інтересах народу й держави реґулювати суспільні відносин у мовній сфері. Патріотична громадськість вважає, що на сучасному етапі пріоритетом мовної політики України має стати відродження, розвиток і поширення української мови– визначального чинника і головної ознаки ідентичности української нації, яка є корінною в державі.

Анатолій Ковальчук – голова Бориспільського об’єднання  Всеукраїнського товариства „Просвіта“ ім.Тараса Шевченка, Бориспіль‚ Київська область

Коментарі закриті.