Ми маємо нескореності код.
Він перейшов до нас від предків в спадок.
Його оберігає наш народ,
А потім володітиме нащадок.
Це – вільної країни гордий стяг,
В нім синій колір – неба височінь,
А жовтий – щедра нива у житах,
Злотистої пшениці широчінь.
Це – Київ, і Хрещатик, і Дніпро,
Тарас Шевченко й Леся Українка.
Це – наша серцевина, це – ядро.
Без нього ти – на вітрі порошинка.
Це – вишиванка – давній оберіг.
В ній мудрість і зв’язоквсього народу.
Руками неньки витканий рушник,
Немов дорога з роду і до роду.
Це – материнський і батьківський дім,
В намисті пурпуровому калина.
І паляниця з запахом полів.
І рідна мова, мов душа, нетлінна.
Це – Україна з щирими людьми.
І колискова, що співала мати.
Наш код – від Бога. Під Його крильми
Ніколи нас нікому не здолати!
Луцьк