Надія Онищенко. Лариса Зайко. „Ніжинські огірки по-грецьки. Книга історичних та кулінарних скарбів“. Ніжин. Видавець П.П. Лисенко. 2021.
Недавно видано книгу ніжинської журналістки, краєзнавиці, директора Центру гуманітарної співпраці з українською діяспорою, що успішно працює в Ніжинському педуніверситеті ім. Миколи Гоголя, Надії Онищенко та її співавторки – Лариси Зайко – голови Ніжинського грецького товариства імені братів Анастасія та Миколи Зосимів і заодно інженерки-технологині громадського харчування. Цей воістину творчий тандем створив незвичайну книгу. В ній вони одним перевеслом із житньої соломи, яку кладуть в дубову бочку під час соління огірків, майстерно і смаковито зв’язали історичні та кулінарні шедеври двох народів – українського та грецького.
Зроблений у книзі невеликий історичний екскурс в минуле інформує читачів, що греки прибули в древнє місто над Остром у середині ХVІІ ст. Вони тоді рятувалися від мусульманізації та османського іга. В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького від 2 травня 1657 року наголошується, що греки активною економічною й торговельною діяльністю можуть „принести значну користь краю“.
Далекозорість гетьмана – політика і дипломата – виявилася пророчою. Це побачили й його наступники, які продовжували заохочувати грецьких переселенців. Дослідники українсько-грецьких зв’язків стверджують, що єдиновірці-елліни отримали майже 30 універсалів, які захищали їхні права й суттєво сприяли їхній корисній діяльності на українській землі.
У Ніжині у пору Гетьманщини греки становили сім відсотків місцевого населення і були найзаможнішою і найвпливовішою часткою в місті. Вели вони тут активну економічну, духовну, культурно-просвітницьку діяльність. Про це немало розповідається в багатьох дослідженнях греків та українців. Здавалося б, тема майже вичерпана. Та сторінки нової книги відають і просвіщають читачів про значний взаємовплив еллінської та української культур через кулінарні традиції.
Зокрема через історію, технологію вирощування, переробку звичного для багатьох огірка. Адже саме греки зробили вирощений на українських землях огірок знаменитим на весь світ. Такий підхід дослідниці зробили вперше. І за це заслуговують на окрему вдячність як від гурманів кулінарного мистецтва за взаємовплив культур двох народів через кухню, так і від краєзнавців та дослідників рідного краю, які „з апетитом хрумкали“ цікаві факти його незвіданих сторінок.
Однією з найцікавіших справ заповзятливих греків можна вважати соління огірків.
Ось греки й виростили на ніжинській землі новий сорт цього овочу. Більше того: вони й вигадали новий спосіб його консервування. І передавали його з покоління в покоління. Неперевершеному, загальновизнаному смаку цих огірків сприяла й ніжинська вода, що містила особливі солі.
Полкове місто Гетьманщини вже тоді славилося на всю імперію і далеко за її межами своїми соліннями знаменитих „ніжинських огірочків“. Початок засолювального промислу огірків на території Ніжина покладено 1788 року приватною фірмою „Дмитренко-Коломак“.
Москва вперше дізналася про таку ніжинську смакоту 1879 року. Тоді на місцевому ринку ніжинські „бізнесмени“ продали сто діжок солоних огірків зі своїх країв. Ще через два десятиліття у найвіддаленіші куточки імперії відправили сто вагонів цього продукту. Напередодні Першої світової війни в Ніжині огірки солили й квасили аж 22 фірми.
Автори книги наголосили на продовженні славних традицій огіркового промислу в Ніжині і за так званих радянських часів. Створене в 1974 році Ніжинське промислово-аґрарне об’єднання консервної промисловости відправляло огіркову продукцію у 56 країн світу. Сьогодні мариновані ніжинські огірки, помідори, кабачки та ікру з них, баклажани та ікру з них можна купити в США, Канаді та інших країнах.
Кожна розповідь не тільки продовжує тему про грецьке коріння багатьох ніжинських родин, а й про їхній внесок для творення власної історії в українському Ніжині і творення історії незалежної України, яку пишуть сьогодні їхні вдячні нащадки.