КИЇВ. – 27 лютого в Товаристві „Знання“ відбулась зустріч письменника, учасника територіяльної оборони Ірпіня Сергія Мартинюка з читачами „Патріотизм – життя з Україною в серці“.
„Патріотизм – це власний приклад, – розпочав зустріч С. Мартинюк. – І саме власний приклад – є основою патріотизму. Якщо не хочеш жити в темряві, запали вогник правди про нескорений Ірпінь і Україну. Беремо інше слово „націоналіст“ і перекладаємо його на українську мову. Вийде слово „народник“. Народник живе в народі і для народу. З народника починається патріотизм. Патріотизм починається з колиски.
Навчаємо дітей гідності і любові до України з дитинства на простих стародавніх звичаях.
Не той козак, який пливе за течією, а той, що проти. Моя хата скраю, бо перший ворога зустрічаю. Я українець і маю розум переможця“.
Говорили про відновлення України після перемоги. Потрібно розумітися на ворожій аґітації. Маємо розуміти, що відновлення України залежить від кожного з нас.
С. Мартинюк подякував Василю Кушерцю, Василю Неволову, Василю Василашко за честь і гідність. За те, що Товариство „Знання“ України працює і робить все можливе для перемоги України над московитами.
І наостанок автор прочитав вірш, написаний в Ірпінському будинку письменників: „Ми тоді не знали, чи житимемо, але стояли на смерть за свій Ірпінь і свою Україну. Вірш увійшов в книгу „13 віршів або битва за Ірпінь змінила світ“:
Я – Українець, і мене не скорити!
Українці – нескорені люди.
Я – Українець, і мене не зламати!
Українці – незламні люди.
Я – Українець, і мене не вбити!
Українці – безсмертні люди.
Я – Українець, бо Українця син,
Хай усі одвернуться,
Мертвим кричатиму до зір:
„Я – Українець всім смертям наперекір“.
Не кажіть, що я нічийній:
Я – Сонце і Місяць зупиню,
Але я – Українець.
Пам’ятаймо завжди – вільні творять майбутнє. Ми, українці – сильна, нескорена, незламна, стійка, достойна нація. Разом нас багато, нас не подолати! Шануймося! Історія любить тих, хто її творить, а не тільки вивчає!“ – підвів підсумки зустрічі С. Мартинюк.