Взяти в руки світ дитячий,
Де все було так чудове,
Де батьків серця гарячі
Завжди гріли рідним словом.
Бути там, де неможливо
В добро вірити й радіти
По дитячому щасливим
Босоніж на світ дивитись,
Вірити, що росте камінь,
Як бульба чи бараболя.
Вірити, що це є діамант,
Піднятий з рідного поля,
Сісти на колінах тата
І дивитись в їхні очі,
І питати і читати
Все те, що сказати хочуть
Досвід довгими роками.
Вивчав мудрість їх і віру
І, хоч пережили драму,
Були моїм богатирем.
Тому я так в світ дитячий,
Мов метелик поспішаю.
Те, що було в них боляче,
Нині з пам’яті читаю.
Колір зрілий так, як роки,
Які переніс на спині,
В душу, в серце вшитий спокій
Запустив свої коріння.
Не сумую і не плачу,
Тішуся наче дитина.
Кожний малий успіх бачу,
Яким живе Україна.
Польща