Спеціяльно для „Свободи“
Через аґресію росії в Україну минулого року розкопки у Батурині Чернігівської обл. було скасовано. Однак археологи та історики у Канадському інституті українських студій (КІУС) Альбертського університету, Чернігівському університеті та Національному історико-культурному заповіднику „Гетьманська столиця“ в Україні продовжили дослідження історії та культури цього міста і публікації в умовах війни на основі багатих матеріялів розкопок там у 1995-2021 роках.
Батуринський проєкт адмініструє Центр українських історичних досліджень ім. Петра Яцика при Торонтському відділі КІУС. Колишній директор КІУС, видатний історик гетьманської держави проф. Зенон Когут є засновником і академічним дорадником проєкту. Його виконавчим дирек-тором є д-р Володимир Мезен-цев (КІУС, Торонто). Керівником Батуринської археологічної експедиції є співробітник заповідника „Гетьманська столиця“ у Батурині археолог Юрій Ситий.
Дотепер це місто щасливо уникло російської окупації, бомбардувань і руйнувань. Там збереглись усі музеї старожитностей та експонати місцевого заповідника, реконструйовані цитадель, палаци гетьманів і церкви XVII-XIX ст.
1669 року Батурин став столицею козацької держави. Місто досягло зеніту свого розвитку за правління можновладного й освіченого гетьмана Івана Мазепи (1687-1709 рр.). Тоді він і столиця країни козаків були знані у Центральній і Західній Европі.
1708 року гетьман уклав союз зі Швецією і повстав проти тиранічного правління Москви над козацькою Україною. В ході придушення царем Петром І повстання І. Мазепи російське військо тотально зруйнувало Батурин. За вірність гетьманові і збройний спротив царські карателі винищили залогу та всіх цивільних мешканців, загалом до 14 тис. батуринців, пограбували й спалили місто.
Гетьман Кирило Розумовський (1750-1764 рр.) відбудував та заселив спустошений Батурин і повернув йому статус столиці козацької держави. Однак після її скасування російською імперією 1764 року та особливо після смерті останнього гетьмана у 1803 році місто поступово занепало і перетворилось на селище в період бездержавности України. За роки незалежности Батурин відродився як місто й став головним центром збереження, вивчення та популяризації історичної і культурної спадщини столиці козацької держави та гетьманської слави. Навіть у тяжкий воєнний час музеї старожитностей, знамениті гетьманські палаци та скульптурні монументи батуринського заповідника оглянуло 11,490 відвідувачів зрілого й молодого віку.
Останній, 11-ий ілюстрований науково-популярний буклет батуринської серії, 2022 рік.
В України нового часу огрівальні печі звичайно облицьовували керамічними кахлями. Кахляні печі були головною окрасою інтер’єрів житлових будинків. У Батурині виробництво пічних кахлів найбільше процвітало за І. Мазепи. За 25 років розкопок міста у Музеї археології зібрано одну з найзначніших в Україні колекцій ранньомодерних кахлів. Вони оздоблені переважно рослинними і геометричними рельєфними орнаментами та рідше зображеннями людей, янголів, тварин, птахів, гербів і релігійних символів.
Унікальними знахідками серед керамічних виробів козацької держави є кахлі Батурина з образами піших европейських офіцерів. Вони прикрашали печі осель козацької еліти Мазепиної доби, залишки яких розкопали археологи. На двох знайдених однотипних кахлях, розписаних зеленою, жовтою і брунатною поливою, є рельєфи стилізованого пішого воїна у профіль з бородою, вусами й довгим волоссям чи перукою. Він вбраний у мундир, підперезаний поясом, і крислатий капелюх та тримає у руці меч лезом догори. До його лівого стегна причеплена шабля, а на праве плече покладено вигнутий лук.
На кахлі близько 1700 року, вкритій рідкісною бірюзовою ґлазур’ю, рельєфно фронтально зображено вояка у бароковому західноевропейському одязі й взутті кінця XVII-початку XVІII ст. Він вбраний у довгий, нижче колін, приталений мундир з розширеними полами, панчохи на литках, черевики на високих підборах з довгими язиками і озброєний шпагою у піхвах. Підготовлено чорно-білу та кольорову реконструкції цілої кахлі технікою комп’ютерної графіки. Там гіпотетично відтворено втрачені частини фігури з головою чоловіка, перукою, трикутним капелюхом рубежу XVII-XVIII ст., лівими плечем і рукою.
Ґлазурована керамічна кахля з рельєфом західного офіцера-найманця з печі будинку генерального судді Василя Кочубея у Батурині, біля 1700 р. Знімок А. Конопацького, промальовка й гіпотетичні комп’ютерно-графічні реконструкції цілої кахлі С. Дмитрієнка.
Незважаючи на деяку стилізацію, рельєф військового на бірюзовій кахлі є найбільш реалістичним, детальним та інформативним у порівнянні з іншими антропоморфними сюжетами на таких виробах козацької столиці. Вірогідно, на описаних вище кахлях представлені европейські офіцери-найманці з піхотних полків чи артилерійської обслуги І. Мазепи. Відомо, що у гетьманському війську служили офіцери, переважно німці, члени генералітету та рядові жовніри з Заходу. Наприк-лад, генеральним гарматним осавулом Геть-манщини був саксонський офіцер Фрідріх фон Кеніґсек, який героїчно загинув в обороні Мазепиної столиці від московської навали у 1708 р. Чужоземні найманці широко використовувались в арміях багатьох країн тогочасної Европи.
Під час розкопок решток гетьманської резиденції на цитаделі, хат заможних козацьких старшин на фортеці, посаді й околиці Батурина знайшли кілька фраґментів теракотових кахлів з рельєфом европейського вершника у профіль без покриття емаллю. Його торс до пояса захищає панцир з латами на руках. Нижче пояса показані поли порівняно короткого камзолу. На голові чоловіка крислатий капелюх, прикрашений перами. Він має бороду й коротке волосся, що вибивається з-під капелюха ззаду. Ліва рука тримає спис наперевіс.
Полив’яна керамічна пічна кахля із зображенням кінного козака Мазепиного війська. Знімок А. Конопацького, промальовка рельєфу й гіпотетичні комп’ютерно-графічні реконструкції цілої кахлі С. Дмитрієнка.
На більшому уламку кахлі вціліла витягнута ліва нога вершника у вузьких обтислих штанях. Там збереглась задня половина крокуючого коня. Підготовлено гіпотетичні чорно-білу й кольорову комп’ютерно-графічні реконструкції такої цілої квадратної теракотової кахлі.
Серед кахлів Батурина з вершниками на цьому виробі форми тіла, стрій і бронь воїна та кінь передані найбільш реалістично, виразно й динамічно з порівняно меншою стилізацією і умовністю. За одягом, озброєнням і захисним обладунком він виглядає як західноевропейський рядовий важкий кавалерист, кірасир чи рейтар часів Тридця-тирічної війни у Европі (1618-1648 рр.). Можна гадати, що батуринські кахлярі наслідували його зображення з творів реалістичної графіки Заходу XVII-початку XVIII ст.
Колоритним зразком пічної кахлі козацького жанру Мазепиної столиці є знайдений фраґмент з рельєфом кінного козака, вкритий зеленою поливою. Вершник там повернутий торсом в анфас, а головою, ногами й конем у профіль. Він вбраний у жупан чи кунтуш, підперезаний поясом, з розширеними полами по коліно. На грудях жупан прикрашено характерними горизонтальними нашивками чи петлицями.
Комп’ютерно-графічним методом промальовано обличчя козака з довгими товстими вусами. На нозі одягнуто неширокі шаровари та невисокий чобіт з низьким підбором. Ліва рука тримає спис, наставлений уперед. Частково збереглись передні ноги коня, що скаче. Тут надруковано гіпотетичні чорно-білу й кольорову комп’ютерно-графічні реконструкції цілої композиції тої квадратної кахлі зеленої поливи.
Уламок теракотової кахлі Мазепиної доби з рельєфом европейського панцирного кавалериста XVII ст. Світлина А. Конопацького, промальовка та гіпотетичні реконструкції цілої кахлі технікою комп’ютерної графіки С. Дмитрієнка.
Важливо, що на ній міститься одне з найраніших автентичних зображень шароварів в Україні Мазепиної доби. Вони були невід’ємним компонентом народного етнографічного костюма чоловіків Центральної і Східної України XVIIІ-XIX ст.
Рельєф гетьманського козака у національному строї й взутті виконано стилізовано у самобутній манері народного лубка. Здогадно, на тій кахлі показано рядового компанійського полку легкої кавалерії, яка озброювалась списами. Компанійці та піші сердюки-мушкетери складали ґвардію гетьманів і були головною опорою правління І. Мазепи.
Кахлі з подібним мотивом козака на коні зі списом чи шаблею в руці були поширені в Централь-ній Україні XVII-XVIII ст. Вони символізували козацьку славу й епоху і найчастіше декорували печі у покоях гетьманів, полковників та інших старшин.
За винятком кахлів з кінним кірасиром першої половини XVII ст., місцеві майстри могли відобразити на кахлях сучасних їм козаків та европейських найманців, яких вони бачили у столиці І. Мазепи. Тому ці артефакти є цінними візуальними джерелами для вивчення вигляду його воїнів, їхніх зачісок, вбрання, прикрас, взуття, зброї, військового й кінського спорядження та поліетнічного складу збройних сил гетьмана.
Серед поселень Гетьманщини у Батурині найбільше знайдено кахлів Мазепиного часу з репрезентаціями західних військових. Цьому сприяли статус столиці української козацької держави, зосередження там гетьманських осідків і війська з участю іноземних найманців, широкі дипломатичні, торгові й культурні контакти міста з Заходом і Сходом та проникнення туди европейських видань і творів образотворчого мистецтва, особливо за І. Мазепи.
Згідно з археологічними даними, огрівальні печі його палацу на цитаделі були найбільше декоровані кахлями з европейськими кавалеристами і кінними козаками. Ймовірно, за авторитетним прикладом гетьмана, члени генералітету, урядовці, старшини та, мабуть, заможні козаки й міщани, які мешкали на фортеці, посадах і околицях Батурина, також оздоблювали кахляні печі своїх осель подібними західними мілітарними сюжетами. Тож, наслідування прикладу гетьмана та місцеве виробництво таких модних пічних кахлів обумовили їхнє розповсюдження у Мазепиній столиці до її розгрому 1708 р.
Здобувши вищу освіту в Польщі, Німеччині, Голяндії, Франції та Італії, І. Мазепа був закоханий у европейське мистецтво, літературу та культуру. Писемні джерела повідомляють, що за його реґіменту книги, преса і портретний живопис Заходу доставлялись до Батурина. Він міг замовити місцевим майстрам зображення озброєних европейських вершників на кахлях для оформлення печей своєї резиденції на цитаделі, а також надати їм відповідні взірці з західних книжкових ілюстрацій власної добірної бібліотеки та придворних збірок ґравюр чи малювання.
Прототипами для рельєфів козаків-вершників на кахлях Батурина і України XVII-XVIII ст. служили рельєфи кінних лицарів ґотичного стилю на пічних кахлях Польщі XV-XVI ст. Припускаємо також, що кахлярі Мазепиної столиці взорували на високопрофесійні малюнки офіцерів інфантерії та кавалеристів на керамічних майолікових облицювальних плитках Нідерляндів чи їхніх европейських імітаціях, або на ґравюри Заходу з подібними військовими мотивами XVII-початку XVIII ст. Однак батуринські майстри творчо перетлумачували, адаптували й стилізували реалістичні графічні зображення західних вояків і бойових коней у техніці рельєфу та розпису поливою на кахлях у народній лубочній манері за традиціями тогочасного декоративно-ужиткового керамічного мистецтва України.
Полив’яні пічні кахлі з фігурою европейського офіцера-найманця Мазепиного часу. Фото Антона Конопацького, промальовки рельєфів Сергія Дмитрієнка. Усі кахлі з розкопок Батурина зберігаються в Музеї археології та фондах заповідника „Гетьманська столиця“.
Кахлі з воїнами є одними з кращих, інформативних і репрезентативних виробів художньої кераміки Батурина періоду його найвищого розквіту за І. Мазепи. Вони збагатили скарбницю мистецтва українського бароко та дозволяють судити про культурні стосунки столиці Гетьманщини з Заходом і стимулюючі впливи барокової графіки на творчість її кахлярів.
Ці артефакти показують культуру побуту та артистичні уподобання гетьмана, старшинської верхівки, заможних козаків і міщан, популярність козацьких та європейських військових композицій в оформленні печей їхніх покоїв і обізнаність тих замовників та ремісників-дизайнерів кахлів з мистецтвом Заходу. Вони також демонструють процвітання кахлярства Батурина у золоту добу Мазепиного правління. Таким чином, дослідження антропоморфних пічних кахлів з розкопок міста допомагає висвітлити високу культуру столиці козацької України та її динамічний розвій у європейському цивілізаційному просторі.
Після нищівного розорення Батурина російським військом у 1708 р., навіть за його відбудови гетьманом К. Розумовським у другій половині XVIII ст., місцеве виробництво кахлів з людськими, зооморфними, релігійними, геральдичними та іншими рельєфами вже ніколи не відродилось. Ця творчість загинула разом з героїчними козаками-оборонцями, ремісниками, мистцями та всіма мешканцями зруйнованої дощенту й спустошеної повсталої Мазепиної столиці. Лише завдяки 25-річним розкопкам її руїн археологи знайшли, реконструювали й вивчили представлені тут зразки кахлів з воїнами знищеної столиці козацької держави.
Більше археологічних знахідок кахлів гетьманської столиці з людськими зображеннями детально розглянуто у гарно виданому багатоілюстрованому науково-популярному буклеті З. Когута і автора „Кахлі з фігурами воїнів Івана Мазепи з розкопок Батурина“ (Торонто: Видавництво „Гомін України“, 2022, 44 стор. українською мовою, 61 кольорова ілюстрація). Цей одинадцятий випуск та раніші брошури батуринської серії можна придбати у канцелярії Крайової управи Ліґи українців Канади в Торонто за 10 дол. (тел.: 416-516-8223, email: luc@lucorg.com) та у Видавництві КІУС в Едмонтоні (тел.: 780-492-2973, email: cius@ualberta.ca). На вебсайті того видавництва буклети можна замовити онлайн. Їхню публікацію фінансували Фундація „Будучність“ (голова ради директорів Роман Медик) та Дослідний інститут „Украї-ніка“ (президент Орест Стеців, виконавчий директор Ліґи українців Канади) у Торонто.
Від 2001 року поспіль Батуринський українсько-канадський проєкт спонзорують КІУС та Дослідний інститут „Україніка“. Фонд катедр українознавства у Ню-Йорку надає щорічні субсидії на цей проєкт. У 2022-2023 рр. дослідження історії та культури Батурина і підготовку публікацій підтримали дотаціями Крайова управа Ліґи українців Канади (голова Борис Михайлець), Ліґа українців Канади – відділ у Торонто (голова Микола Литвин), Крайова управа Ліґи українок Канади (голова Галина Винник), торонтський відділ Ліґи українок Канади (голова Г. Винник), Кредитова спілка „Будучність“ (головна управителька Оксана Процюк-Чиж), Українська кредитова спілка (головний управитель Тарас Підзамецький), Фундація „Прометей“ (голова св. п. Марія Шкамбара), „Benefaction Foundation“ у Торонто і „Zorya, Inc.“ (Ґринвіч, Конектикат у США). Найщедрішими жертводавцями Батуринського проєкту є Оленка Негрич, д-р Юрій Іванчишин (Торонто) та Майкл-Стівен Гумницький (Мерфрісборо, Тенесі).
Після перемоги ЗСУ і звільнення південно-східних українських земель від ворожої окупації плянуємо відновити щолітні розкопки у Батурині. За усіх обставин українські та канадські вчені продовжать дослідження й публікації з історії та культури гетьманської столиці. Розуміло, що отримати фінансування нашого наукового проєкту в Україні до кінця війни неможливо. Тому щедрі пожертви від українців США і Канади будуть надзвичайно важливими для його продовження цього року.
Науковці звертаються до українських організацій, фундацій, компаній і доброчинців у Північній Америці з проханням надалі підтримувати історико-археологічні та мистецькі студії Мазепиної столиці та публікацію їхніх результатів. Американсь-ких громадян ласкаво просимо надіслати чеки з пожертвами до Канцелярії Фонду катедр українознавства за адресою: Ukrainian Studies Fund, P.O. Box 24621, Philadelphia, PA 19111, USA. Будь ласка, випишіть Ваші чеки на: Ukrainian Studies Fund (memo: Baturyn Project).
Мешканцям Канади радимо надіслати пожертви на адресу: Ucrainica Research Institute, 9 Plastics Ave., Toronto, ON, Canada M8Z 4B6. Просимо виписати Ваші чеки на: Ucrainica Research Institute (memo: Baturyn Project). Ці українські установи надішлють американським і канадським громадянам відповідні офіційні посвідки для звільнення внесків від оподаткування. Усім установам і приватним жертводавцям буде висловлено подяку в публікаціях та публічних доповідях, пов’язаних з проєктом.
Додаткову інформацію про Батуринський проєкт можна дістати від д-ра В. Мезенцева у Торонто (тел.: 416-766-1408, email: v.mezentsev@utoronto.ca). Щиро дякуємо українцям Північної Америки за щедру підтримку досліджень історії та культури козацької столиці у минулі роки та за допомогу науковому фронту під час визвольної війни України проти російських загарбників.