23 серпня у Тверській області Росії зазнав катастрофи літак Embraer ERG 135, який належить військовому злочинцеві і власнику ПВК „Вагнер“ Євгену Пригожину. У катастрофі загинули 10 людей. Крім Є.Пригожина і Валерія Чекалова, були командувач ПВК Дмитро Уткін, охоронці Сергій Пропустін, Євген Макарян, Олександр Тотмін і Микола Матусєєв, а також пілоти Олексій Левшин, Рустам Карімов та бортпровідниця Крістіна Распопова. 47-річний В. Чекалов очолював у Петербурзі компанії, пов’язані з Пригожином.
„ВВС“
КОМЕНТАР
Віталій Портніков
Знищення літака з Євгеном Пригожином та Дмитром Уткіном неподалік резиденції Президента Росії Володимира Путіна стало першою, але не останньою показовою карою часів путінського тоталітаризму.
Ще нещодавно диктатор вважав за краще діяти обережніше. Він посилав до тих, кого вважав зрадниками, гінців із „Новичком“. Його колишні соратники та покровителі помирали загадковою смертю – як от Березов-ський у Великій Британії чи Лесін у США. Але демонстративно знищити літак, та ще й через два місяці після „домовлень“ із ватажками ваґнерівців і невдовзі після зустрічі з ними у Кремлі – це щось нове навіть для Путіна.
Це „нове“ підтверджує, що він тепер робить основну і єдину ставку тільки на страх, і нічого, крім страху, його не цікавить. Що кожен, чиї дії дозволяють хоча б на мить засумніватися у безмежності та безконтрольності його влади, приречений. Що його соратники та спільники повинні його тільки боятися. Не любити, не шанувати, не довіряти, а просто боятися.
Так соратники та спільники боялися Сталіна. Він садив у табори їхніх дружин, вбивав близьких родичів, знущався і знущався – але вони тільки згідно кивали головами і намагалися вислужитись. Це було практично єдине завдання – вислужитися та вижити.
Путін відбудовує саме такий жорстокий та архаїчний режим. Він не такий дурний, щоб не розуміти, поразку якого маштабу він зазнав в Україні. Все це – довга війна, міжнародна ізоляція, втрата звичного способу життя та інші „досягнення“ кремлівського самітника – не може вважатися новою нормою для більшої частини еліти. І це при тому, що немає ніякого розуміння, що ж чекає на Росію попереду. Нові військові авантюри? Економічний крах? Ядерна катастрофа? Що він там ще вигадає? Ніхто не повинен про це замислюватись. І ніхто не повинен ставити під сумнів правильність його дій.
Але страх – гостра зброя. Так, тепер усі вони боятимуться його ще більше. Але кожен розумітиме, що домовлятися з ним про щось, вірити його обіцянкам та ґарантіям – собі дорожче. Що якщо він вбиває навіть тих, хто роками приносив йому нечувані прибутки і виконував найогидніші доручення навіть не затискаючи носа, то що тоді говорити про всіх інших.
З правителем такого типу нема про що розмовляти, його ніхто не хоче ні в чому переконувати, і тим більше проти нього зовсім протипоказано бунтувати.
З ним можна лише погоджуватися. Або вбити його, якщо погоджуватися більше не хочеться. Такою є проста логіка авторитаризму – рано чи пізно сам Путін може опинитися серед пасажирів літака Пригожина. (Ґрани.ру)