Останнім часом почастішали повідомлення про перевагу російських військ в артилерії на окремих напрямках в 10 та більше разів. Чи насправді ворогу вдалося створити настільки потужне артилерійське угруповання? З боку аґресора до бойових дій cправного озброєння та боєздатних обслуг має бути 693. З українського боку війська повинні були б мати 426 стволів, а з урахуванням втрат – десь 340. Співвідношення 693 до 340, тобто 2 до 1 на користь противника.
Інтенсивна стрільба, крім іншого, витрачає ресурс гарматних стволів. І ось тут ворог має величезну ресурсну перевагу: запаси стволів, запаси боєприпасів, виробничі потужності. У пресі траплялися повідомлення, що впродовж доби бойових дій російська артилерія витрачає 50-60 тис. боєприпасів проти 5-6 тис. українських пострілів.
В Україні – відсутність власного виробництва, підірвані склади, утилізація боєприпасів у 2000-2010 роках, цілком логічно, що її ресурси близькі до вичерпання. Чи слід вважати стан справ критичним? Безумовно, до проблеми слід поставитися дуже серйозно. Від партнерів з Франції, Німеччини, Польщі, Словаччини, Італії, Бельгії і Нідерляндів надійшло близько 150 одиниць техніки.
Відбувається поступовий перехід на стандарт НАТО. Наявність 155 мм систем дозволяє змінити тактику застосування артилерії – діяти із-за меж зон досяжности російської артилерії, використовуючи перевагу в дальності стрільби в 1.5-2 рази. Більш висока точність 155 мм систем дозволяє перейти до ураження командних пунктів, складів, позицій ППО. Втім, посилаючи солдатів щоразу в атаку, Росія виснажує ресурс української армії: зброї та техніки, але насамперед людей. Бойові поставки обмундирування, безпілотників, рацій, акумуляторів, продовольства, запчастин, пального потрібні кожен день. Виклик для Міністерства оборони, Генерального штабу полягає в тому, щоб приділити більше уваги бойовому постачанню, щоб солдати йшли на фронт і мали змогу отримати міномети, міни, ґранати – такого роду зброї треба більше.
Основою стратегії війни на виснаження має бути виживання людей. Тобто вирішення бойових завдань за умови максимального збереження життя особового складу. Україна воює з другою у світі за запасами озброєння державою, яка має потужну військову промисловість. Створити перевагу в озброєнні Україна не зможе. Не зможе подавити повністю всю російську артилерію, вибити всі танки з дистанції, з відстані. Треба покращувати в першу чергу управління.
Однією з головних змін в українській армії, яка, можливо, почалася кілька років тому, але особливо проявилася у рік «великої війни», стала ініціятивність командирів на місцях. Сержанти, молодші офіцери не боялися ухвалювати рішення, виходячи із ситуації на полі бою. І багато в чому такі дії також стали запорукою успішних операцій Збройних сил України, які здивували весь світ – під Києвом, Херсоном та на Харківщині. У цілому російська стратегія полягає у масованих, але неточних атаках. Натомість озброєння України та НАТО зосереджене на окремих, але точних і потужних ударах у ключові цілі ворога. Значною мірою успіхи ЗСУ зумовлені руйнуванням ворожих ліній постачання боєприпасів.
Значною проблемою для Росії стало вичерпання її запасів снарядів як через бойове використання, так і знищення складів українськими атаками. В середньому Росія втрачає таким чином 1-1,5 млн снарядів на місяць, майже стільки, скільки здатна виробляти за рік. Україна, через вичерпання запасів снарядів радянського виробництва, налагодила на початку листопада 2022 року виробництво снарядів калібрів 152 мм та 122 мм, і мін 120 мм.
Росія має близько 800 літальних апаратів на 40 аеродромах навколо України. До початку вторгнення Україна мала 98 літаків винищувальної та тактичної авіяції. На грудень 2022 року вона завдала 3,800 групових авіаційних ударів..
Безпілотники здобули важливе значення для спостереження, цілевказування та транспортування. Україна ще до широкого вторгнення закупила в Туреччини озброєні дрони, а турецький виробник також пожертвував Україні частину дронів безкоштовно. Вони виявилися надзвичайно ефективними для бомбардування російських військ за лазерним наведенням.
У висліді можна сказати, що попри значну збройну перевагу Росія програє війну через бойовий дух українського війська, якого немає у москалів, та підтримку всього проґресивного світу.