ШПОЛА, Черкаська область. – Збереглася хата коменданта міста часів УНР, представника Центральної Ради, офіцера Петлюрівської армії Івана Шурубалка.
Хата, збудована у 1909 році, на той час була дуже солідною – на дві половини, з чималими вікнами. У хліборобській родині Шурубалків було дев’ятеро дітей. Усім їм намагалися дати освіту. Коли Україна почала виборювати свою незалежність, Іван відразу став на її бік, очолив у Шполі кредитове товариство зі спільному обробітку землі. Як згадувала пізніше його сестра Оксана Коваль, воно ставило собі за мету придбання для загального користування різних сільськогосподарських машин, яких одноосібний селянин не міг сам купити. Паралельно він ініціював встановлення у Шполі першого пам’ятника Тарасу Шевченку.
Після поразки УНР І. Шурубалка звинуватили в націоналізмі й заслали у місто Кипчак у Каракалпакії. Але це заслання обернулося позитивом і для нього, і для родини. Іван тоді вже хворів на сухоти, а у середньоазійському кліматі йому вдалося вилікуватися. Звідти він також надсилав родині харчі, бо навіть на засланні жити було легше, ніж в Україні у 1932-1933 роках. Племінниця Івана Олена Коваль, яка й зараз живе у Шполі, вважає, що завдяки тим посилкам родина вижила під час Голодомору.
Відбувши термін покарання, І. Шурубалка повернувся у Шполу, посадив біля хати чималий яблуневий сад. Але не встиг скуштувати з того саду жодного яблука – в 1937 році його знову заарештували і заслали у табори під Хабаровськом, де він помер від голоду в 1939 році. З того саду залишились тільки дві яблуні, які квітують і цієї весни.
Хата Шурубалків
Про смерть сина і брата тодішня влада родину не повідомила, тож вони не знали, що з ним. Майже через 20 років до них дійшла чутка, що у сусідньому Новомиргороді якийсь чоловік повернувся із таборів, і вони хотіли розшукати його, але він сам прийшов до їхньої хати.
Тим чоловіком, який прибув із заслання із Красноярського краю був Степан Кожум’яка, тричі репресований, ініціятор встановлення кількох пам’ятників Шевченку, шляхобудівник і мостобудівник. („Свобода“ писала про нього у січні 2019 року). Тоді він працював інженером Златопільського шляхвідділу. А той якраз прокладав автомобільний шлях з Черкас на Гайсин. Це будівництво тривало неподалік хати Шурубалків-Ковалів. Шляхвідділ потребував приміщення під контору. А хата була велика, тож її тут і розмістили.
Оксана Коваль пригостила гостя узваром з яблук того саду, який посадив її брат і розповіла сумну історію про нього. Відтоді Кожум’яка приїздив з дружиною Катериною, а після її смерті, прикипівши душею до дітей та онуків Оксани Коваль, бо своїх дітей не мав, доживав віку з нею. Справжнім патріотом він виховав онука Юрія Колесника, нині професора Черкаського університету, автора та упорядника книги про Кожум’яку „Планида діда Степана“.
А хата Шурубалок і у новітні часи стала центром національного відродження краю. Саме тут гуртувався перший осередок Руху. Тут збиралася ініціятивна група відродження у Шполі української, незалежної від Москви, церкви.
Нині хатина у плачевному стані. Чи не прийшов час її відновити?