Закарпатські угорці частенько звинувачують у своєму незнанні державної мови. Як у тій приказці: „Хто винен? Невістка!“. „Не так вчать, не створені належні умови, для угорців це заважка мова, не вистачає вчителів…“. Яких тільки не почуєш відмовок, аби не володіти мовою країни, в якій живеш. Непоодинокі випадки, коли угорськомовні студенти коледжів чи університету приходять на іспити на другому чи третьому році навчання і роблять вигляд, начебто прибули з іншої плянети, не володіючи навіть кількома фразами по-українськи.
Цікаво, як вони потрапили до вищих навчальних закладів? Зрештою, як їздять по Ужгороду, спілкуються в крамницях, в гуртожитках? Невже на миґах?
Опубліковані результати цьогорічних ЗНО (Зовнішнє незалежне оцінювання) шокують: Закарпаття знову останнє. Третій рік підряд. І великою мірою завдяки школам нацменшин. У Берегівському районі, де угорці складають 75 відс. населення, ЗНО з української мови не склали 63 відс. випускників. Майже один до одного. Є села, де 100 відс. учнів провалили тестування.
„Трапляються випадки, коли абітурієнти не можуть самостійно заповнити навіть заявку на ЗНО“, – розповідає Святослав Бабіля, координатор громадського спостереження за ЗНО в Закарпатській області.
Тож більшість угорськомовних школярів Берегівщини, які вчилися української мови стільки років, не змогли показати рівень навіть на „трієчку“. То що ж вони тоді робили весь цей час? За що українська держава платили платню вчителям?
І хто винен, що мадяри не знають української мови? Авжеж, ми з вами! Бо „не забезпечили“, „не зацікавили“ і т.д. Чомусь ніхто не звинувачує державу, що не „зацікавила“ вчити геометрію чи фізику. А от мовою найбільшої держави в Европі, мовою 40 мільйонного народу, серед якого живуть ці 0.3 відс. угорськомовних громадян, ще треба когось „зацікавлювати“. Бо воно, бачте, має власний гонор.
Зрештою, влада взялася наводити порядок у викривленій ситуації і запропонувала один з европейських варіянтів підтримки шкільництва національних меншин. Замість „мовного ґетто“, яке собі хтось успішно розбудовує, пропонується змішана система: дитсадок і початкова школа мовою меншини, а далі перевага надаватиметься державній мові. При цьому мова та література меншини, а при бажанні ще кілька предметів викладатимуться рідної мовою школярів.
Наприклад, саме така система існує в єдиній у Словаччині українській гімназії ім. Тараса Шевченка, де українською викладається кілька предметів, все решта – словацькою. І це нікого не обурює: адже жити її випускникам у словацькій державі, серед словаків, яких у Словаччині такий же відсоток, як українців в Україні. (До слова, так само виглядає ситуація і в єдиній словацькій школі в Ужгороді: кілька предметів словацькою, все решта – українською).
Але цей компромісний варіянт (бо існував значно жорсткіший варіянт – без дитсадків та початкових шкіл з мовами викладання національних меншин) також не сподобався угорцям, які бажають вчити українську лише як „чужоземну“. Як її вони вчать, видно з результатів ЗНО.
Будь-яка держава мусить на таку вкрай неґативну ситуацію реаґувати. Між іншим, якщо 150 тис. закарпатських угорців мають близько 170 державних шкіл (на 1,000 чоловік припадає приблизно одна школа), то на 5,000 українців в Угорщині нема жодної навіть кляси. Це такий міждержавний паритет!
З Росією ще цікавіше: у нас тисячі шкіл з російською мовою, а там на цілий мільйон українців – жодної! Бо ж Володимир Путін – не дурень, аби виховувати у себе вдома свідомих „хохлів“, та ще й за російські бюджетні гроші. Була одна українська бібліотека, та й там бідолашну директорку посадили за грати.
У Румунії також в українських селах – школи з румунською мовою навчання, а не українською. На 51 тис. тамтешніх українців один україномовний заклад – ліцей ім. Шевченка у місті Сиґіт-Мармацієй. (В Україні на 150 тис. румунів працювало майже 200 румуномовних шкіл).
Тим дивніше чути критику нового Закону про освіту з боку цих країн.
У ситуації, яка склалася на Закарпатті, винна сама угорська національна меншина, що всіляко ізолюється від загальноукраїнської інтеґрації. Результати плачевні. За даними ЗНО, майже 75 відс. цьогорічних абітурієнтів Берегівщини не склали іспити з математики, а 71 відс. – з англійської мови. Причому ці предмети вони вчили угорською мовою і ЗНО складали також нею. Для прикладу, у гірському Міжгірському районі, значно біднішому і куди менш перспективному, ці гіркі показники удвічі менші. Як це пояснити? Невже знову винна „невістка“, себто Україна?
Вочевидь, рівень шкільництва в угорськомовних селах бажає кращого. Недарма Будапешт доплачує вчителям, які там працюють. Мобільніші повиїжджали, тепер прагнуть піти і ті, що залишилися. За часткою зменшення учнів у школах Берегівський район на першому місці на Закарпатті. Угорська меншина поступово еміґрує. Зауважте, ще до прийняття „українізаторських“ законів. І одна з причин – відсутність перспектив в українському суспільстві. (І в тому числі через незнання державної мови).
Що в такій ситуації повинна робити держава? Певна річ, змінювати ситуацію. Бо ми ж маємо дбати не про виховання кадрів для угорської держави, куди переходить більшість освіченої угорськомовної молоді з Закарпаття. Нам про своє слід дбати. У кожної держави свої інтереси. І розумний завжди свої інтереси захищатиме, навіть попри небажання сусіда.
Ужгород