Останнім часом у „Свободі“ було кілька повідомлень про наукові і громадські події, присвячені становищу жінок в умовах війни в Україні. Зазначалося, що вторгнення Росії згубно діє на психічне, фізичне, сексуальне та репродуктивне здоров’я жінок, які стикаються з серйозними ризиками, зростанням тягаря обов’язків по догляду за дітьми, величезним стресом і труднощами, пов’язаними з проживанням у зонах бойових дій.
Amnesty International зібрала жахливі свідчення жінок в Україні, які детально описують наслідки вторгнення на їхню безпеку, здоров’я та добробут. У реґіонах, уражених конфліктом, стають відчутними брак безпеки, відсутність або руйнування верховенства права, поширена безкарність злочинців, недовіра до окупаційної влади, а також розголошення досвіду сексуального та гендерного насильства.
Ще одна проблема – втеча від війни. Для багатьох жінок переїзд у безпечне місце може мати руйнівні емоційні та фізичні наслідки. Обмеженість запасів і підвищення цін на засоби для гігієни змушують жінок і дівчат обирати між продуктами харчування та гігієнічними засобами. З жінками виїздять діти, які проводять роки свого дорослішання в умовах жорстокої окупації, а жінки змушені витримувати важкі та ризиковані для дітей переїзди і водночас справлятися з посиленим навантаженням по догляду.
Amnesty International закликає міжнародну спільноту до узгоджених зусиль, спрямованих на забезпечення повноцінної участі жінок у процесах прийняття рішень: від міжнародних дискусій щодо фінансової підтримки, репарацій та зусиль з відбудови до надання гуманітарної допомоги та процесів правосуддя для жертв і постраждалих від повномаштабної російської аґресії. Лише через залучення жінок на всіх рівнях можна забезпечити задоволення, підтримку та пріоритетність потреб жінок, а також повагу, захист та забезпечення їхніх прав.
Одним із найпозитивніших для жіноцтва процесів, що відбувається з сучасною українською спільнотою, є рух і прагнення до об’єднання, спільної дії, колективної праці на спільну українську перемогу.
Саме до таких подій можна віднести круглий стіл „Жінка і війна“, який відбувся 25 березня на базі київського Музею книги і друкарства України. Йшлося про висвітлення жіночого досвіду у війні, що знайшов відображення в книжках – від наукової книги до роману та навіть дитячої літератури. Жіночий досвід війни, описаний у книжках, засвідчує, що війна змінює українських жінок і ставлення до них в Україні та світі.
Змінилася ситуація щодо залучення жінок в громадсько-політичне життя. Жінки тепер беруть більш видиму участь в суспільних процесах – у політиці, секторі безпеки й оборони. Так само і на рівні громадської думки щораз більше проявляється підтримка ідей гендерної рівности.
Ще один прояв жіночої активности – особиста участь у війні. У квітні 2022 року, через чотири роки від першого опитування, дослідницька аґенція Info Sapiens запитала українців, чи у Збройних cилах України мають бути забезпечені рівні права і можливості для жінок і чоловіків. Тобто чи повинні жінки ставати до зброї?
80 відс. українців підтримують цю рівність. За даними правозахисників із Security Women, з 2014 року 257 українок отримали бойові нагороди, 9 із них – посмертно.
38 тисяч жінок служить на військових спеціяльностях, із них 5 тисяч – на передовій.
Водночас під час різних активістсько-наукових дискусій стає очевидним, що західні дослідження ще не дають відповідей на українські реалії. Війна в Україні тісно пов’язана із національним творенням.
Але жінки постають передусім як жертви обставин чи постраждалі, мовляв, чоловіки – герої, а жінки – жертви. Проте на прикладі міґранток і біженок ми бачимо, що в Україні жінки розбудовують свою активність, беруть участь у суспільно-політичних подіях, у волонтерстві, в обороні України, зокрема і на бойових позиціях. Жінки потребують зростання мілітаризації. Війна триває вісім років, а в Києві важко знайти курси з тактичної медицини, зі стрільби, самозахисту та іншого, що допомагає вижити. А війна триває і покищо незрозуміло, як, яким чином та коли буде її завершення та перемога.
Чоловіки мають бути союзниками жіночого руху. Світова практика напрацювання технологій протидії насильству, зокрема у США, показує, що є цілий напрямок чоловічого феміністичного руху. І цей напрямок дуже потужний. Чоловікам простіше чути інших чоловіків із їхніх спільнот. Тому дуже важливо більшою мірою залучати чоловіків, у тому числі до боротьби за гендерну рівність, до протидії насильству. Важливо розбудовувати чоловічий феміністичний рух в Україні, який би долучався, зокрема, і до боротьби та протидії насильству.
Насправді українки – це воїни і политики, волонтерки і лікарки, будівельниці і куховарки, письменниці і співачки. Шануймо і бережімо їх у важкий час війни!